Пам'ятник Ярославу Мудрому в Києві біля Золотих воріт: історія

Огляд

Години роботи недоступні Показати локацію

Безкоштовно

Золотоворітський проїзд, Київ Показати на мапі

У самому серці старого Києва, там, де вулиця Володимирська зустрічається з Ярославовим Валом, стоїть невеликий затишний сквер — а в ньому, на невисокому насипу, немов на пагорбі власної слави, сидить бронзовий чоловік із моделлю храму на колінах. Це пам'ятник великому князеві київському Ярославу Мудрому, встановлений поряд із реконструйованими Золотими воротами. Місце обране не випадково: саме за Ярослава Київ пережив свій золотий вік, коли місто розрослося, зміцніло й прикрасилося тими спорудами, що й донині лишаються символами столиці.

Ця пам'ятка небагатослівна й камерна — тут немає гучного пафосу кінних монументів чи велетенських постатей, що придавлюють глядача масштабом. Натомість князь зображений у роздумах, зосереджений, зі спокійним обличчям людини, яка радше будувала, ніж воювала. Для багатьох киян і гостей міста цей монумент став однією з обов'язкових зупинок на прогулянці історичним центром — і водночас приводом усміхнутися, адже в народі за ним закріпилося геть неофіційне, майже домашнє прізвисько.

Хто такий Ярослав Мудрий

Ярослав Володимирович, якого історія знає як Ярослава Мудрого, був сином хрестителя Русі Володимира Великого. За різними даними, він народився приблизно у 978–987 роках, а помер у лютому 1054-го — точна дата народження досі викликає суперечки серед істориків, тож ставитися до неї варто обережно. Великим князем київським він став остаточно близько 1019 року й правив аж до смерті, і саме цей період прийнято вважати вершиною могутності Київської Русі.

Прізвисько «Мудрий» князь дістав недаремно. За його правління держава не просто розширила кордони, а й перетворилася на впливового гравця тогочасної Європи. Ярослав уклав «Руську Правду» — перший відомий писаний звід законів Русі, що впорядкував покарання й майнові відносини. Він дбав про освіту й книжність: за переказами, при Софійському соборі діяли школа й книгозбірня, а грецькі тексти перекладали церковнослов'янською.

Окрема сторінка — так звана «дипломатія шлюбів». Дітей Ярослава було видано заміж і одружено з правлячими домами Європи: його доньку Анну знають як королеву Франції, інші поріднилися з володарями Норвегії, Угорщини та інших країн. За це князя іноді жартома називають «тестем Європи». Саме за Ярослава було закладено підвалини багатьох монастирів, серед них — і Києво-Печерська лавра, поява якої традиційно датується серединою XI століття.

Памятник Ярославу Мудрому, Київ — Пам'ятник Ярославу Мудрому, / Фото: Сергій Мартинюк

Історія створення пам'ятника (Кавалерідзе, 1997)

Історія цього монумента напрочуд цікава, бо його автор фактично не дожив до втілення власного задуму у великому форматі. В основу пам'ятника лягла невелика станкова композиція, яку ще у 1949 році створив видатний український скульптор, кінорежисер і драматург Іван Кавалерідзе. Це була камерна робота — «Ярослав Мудрий із макетом Софії Київської», радше ескіз-ідея, ніж готовий міський монумент.

Сам пам'ятник у сквері біля Золотих воріт з'явився значно пізніше — його урочисто відкрили у 1997 році, до Дня Києва. За джерелами, це сталося вже після смерті Кавалерідзе, тож станкову модель довелося масштабувати й доопрацьовувати іншим майстрам. Над утіленням працювала ціла група скульпторів та архітекторів — серед них називають скульпторів Миколу Білика, Олексія Редька й Віталія Сівка, а також архітекторів Руслана Кухаренка та Юрія Лосицького. Через це питання авторства лишається делікатним: ідея й первісний образ належать Кавалерідзе, а от фінальне монументальне рішення — колективна праця пізніших майстрів. Якщо ви натрапите на трохи різні формулювання щодо року чи авторства в різних довідниках, це саме той випадок, коли варто робити поправку на розбіжність джерел.

Постать князя виконана з бронзи й встановлена на гранітному постаменті. За наявними даними, висота самої фігури сягає близько чотирьох метрів, а разом із насипом і сходами композиція утворює своєрідний штучний пагорб, до якого ведуть гранітні сходинки — тож князь ніби піднесений над сквером.

Що символізує пам'ятник (модель Софії)

Головна деталь, яка одразу впадає в око, — це макет собору в руках Ярослава. Князь тримає перед собою модель Софії Київської, того самого храму, який за його правління став духовним і культурним осердям Русі. Це не просто декоративний елемент, а концентрований символ усього, чим уславився Ярослав: будівництва, освіти, віри й державницької далекоглядності.

Задум промовистий: правитель постає не як воїн із мечем, а як фундатор, творець, який тримає у долонях плід своєї праці — величний собор. Погляд князя, за задумом, спрямований у бік реального Софійського собору, що стоїть неподалік, тож монумент ніби перекидає невидимий місток між бронзовою фігурою й живою пам'яткою всесвітнього значення. Разом Золоті ворота, Софія й сам пам'ятник складають цілісну оповідь про золоту добу Києва.

Багато хто читає цю композицію ще й як данину пам'яті про знамениту втрачену фреску Софійського собору, на якій колись було зображено родину Ярослава. У такому прочитанні князь із моделлю храму — це не лише історична постать, а й нагадування про тяглість української культурної традиції, яка веде відлік від часів Київської Русі.

Народна назва й цікаві факти

Попри всю урочистість, у киян до цього пам'ятника ставлення тепле й трохи іронічне. Через те, що макет собору в руках князя силуетом нагадує кондитерський виріб, у народі монумент жартівливо охрестили «чоловіком із тортом», а іноді й «пряником». Це прізвисько давно стало частиною міського фольклору, і саме під ним пам'ятник нерідко згадують у розмовах, путівниках і соцмережах. Тож не дивуйтеся, якщо місцеві призначать вам зустріч «біля мужика з тортом» — маються на увазі саме Золоті ворота.

Є в цієї пам'ятки й свої маленькі таємниці. За переказами, на зворотному боці монумента збереглися відбитки долонь трьох скульпторів, які працювали над втіленням — своєрідний авторський підпис у бронзі. Згадують також камінь льодовикового періоду поблизу, на якому давньоруськими літерами викарбувано ім'я князя, що додає композиції археологічного колориту. Ці деталі варто перевіряти на місці, бо різні джерела подають їх по-різному.

І ще один нюанс, який плутає туристів: у Києві є не один пам'ятник Ярославу Мудрому. Зменшену копію цієї ж композиції встановлено на Андріївському узвозі, у сквері біля будинку №21, де діє Музей-майстерня Івана Кавалерідзе. Тож якщо ви побачите схожу постать в іншому куточку міста — це не помилка пам'яті, а «молодший брат» монумента біля Золотих воріт.

Як дістатися до пам'ятника Ярославу Мудрому

Дістатися до пам'ятника надзвичайно просто, і в цьому велика перевага його розташування — це самий центр Києва. Найзручніший орієнтир і водночас найкоротший шлях — однойменна станція метро «Золоті ворота» Сирецько-Печерської (зеленої) лінії. Вийшовши з підземки, ви опинитеся практично поряд зі сквером: до бронзового князя лишиться буквально кілька хвилин пішки.

Варто закласти трохи більше часу вже на саму станцію, бо «Золоті ворота» — це окрема визначна пам'ятка. Її оформлення натхнене фресками й мозаїками Софійського собору: склепінчасті арки, мозаїчні образи князів і діячів давньої Русі, серед яких і сам Ярослав Мудрий, перетворюють підземний вестибюль на своєрідний храм історії. Недаремно міжнародні видання не раз включали цю станцію до переліків найкрасивіших у Європі та світі.

Якщо ви гуляєте центром пішки, монумент легко вписати в маршрут вулицями Володимирською та Ярославовим Валом — сквер лежить якраз на їхньому перетині, поряд із самими Золотими воротами. Місце добре освітлене, людне й безпечне для прогулянок, а сквер довкола запрошує присісти на лаву й перепочити. Найприємніше тут буває в теплу пору року, коли зелень обрамляє бронзову постать, хоча оглядати пам'ятник можна будь-коли й безкоштовно — це відкритий міський простір без огорож і квитків.

Що подивитися поруч

Головна принада цієї локації в тому, що вона стоїть у гущавині київських старожитностей — довкола на кожному кроці знакові пам'ятки. За кілька десятків метрів здіймаються самі Золоті ворота — реконструйований головний в'їзд до Києва часів Ярослава Мудрого, який колись зустрічав послів і купців, що прибували до столиці Русі. Разом монумент і ворота утворюють єдиний історичний ансамбль, тож фотографувати їх зазвичай ідуть «одним заходом».

За кілька хвилин пішки на вас чекає Софійський собор — та сама Свята Софія, модель якої тримає в руках бронзовий князь. Це об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, одна з найдавніших і найцінніших пам'яток Київської Русі, з унікальними мозаїками й фресками XI століття. Побачити спершу «іграшкову» модель храму в руках Ярослава, а потім вийти до справжнього собору — маленький, але дуже вдячний туристичний сценарій.

Звідси рукою подати й до інших перлин центру: Михайлівського Золотоверхого монастиря з його сяйливими банями, Володимирського собору, Андріївського узвозу з галереями й майстернями. По суті, пам'ятник Ярославу Мудрому — це ідеальна відправна точка для неспішної прогулянки історичним Києвом, де за одну неквапливу мандрівку можна прожити кілька століть української історії. Порада проста: не поспішайте, тримайте камеру напоготові й дозвольте цьому куточку розповісти вам свою тисячолітню оповідь.