Музей історичних коштовностей України

На території Києво-Печерської лаври, у видовженому бароковому корпусі, ховається одне з найкоштовніших зібрань України — Скарбниця Національного музею історії України, яку старші кияни й досі за звичкою називають Музеєм історичних коштовностей. За цими стінами зберігається, ймовірно, найбільша у світі колекція так званого скіфського золота, а поряд із нею — антична ювелірика грецьких колоній, срібло козацької доби, юдаїка та кримськотатарські старожитності.

Це не той музей, куди заходять поспіхом. Тут не буває багатолюдно й гамірно, зате кожна вітрина — це окрема історія майстерності, влади й вірувань, розказана мовою золота й срібла. Пектораль, срібні вази зі сценами скіфського побуту, оклади Євангелій, ритуальний посуд — предмети, які створювали руки майстрів за дві з половиною тисячі років до нас і які досі змушують затамувати подих.

Що це за місце

Скарбниця — це філія Національного музею історії України, повністю присвячена пам'яткам із дорогоцінних металів і коштовного каміння. На відміну від оглядових історичних експозицій, тут немає прагнення охопити все підряд: предмет потрапляє до вітрини не тому, що він старий, а тому, що він виготовлений із золота, срібла чи самоцвітів і являє собою вершину ювелірного мистецтва своєї епохи.

Фонди Скарбниці налічують понад 56 тисяч предметів археології та мистецтва. Хронологічно колекція розтягнулася від VII століття до нашої ери до XX століття — від кочовиків причорноморського степу до срібників козацької України. Саме така концентрація коштовностей в одному місці й дала музею його попередню назву та неофіційний статус «золотої комори» країни.

Розташування теж має значення. Скарбниця займає Ковнірівський корпус — пам'ятку архітектури доби бароко, зведену у 1720–1740-х роках видатним українським будівничим Степаном Ковніром. Колишня монастирська будівля на території Лаври сама по собі є експонатом, тож відвідувач опиняється у справжньому історичному середовищі, а не в сучасному виставковому павільйоні.

Історія музею

Історія Скарбниці як окремої інституції розпочалася у радянський час. Постановою від 22 листопада 1963 року при Київському історичному музеї було створено спеціальний відділ під назвою «Золота комора». Поштовхом до його появи стали, зокрема, гучні археологічні знахідки — розкопки скіфських курганів, під час яких із землі діставали тисячі золотих виробів.

У 1968 році відділ отримав статус самостійного Музею історичних коштовностей УРСР, а 4 січня 1969 року вперше відчинив двері для відвідувачів. Під цією назвою — Музей історичних коштовностей України — заклад був відомий кільком поколінням киян і туристів упродовж понад півстоліття.

У 2021 році відбулося перейменування: музей став філією Національного музею історії України під назвою «Скарбниця Національного музею історії України». Зміна назви не торкнулася суті — це та сама колекція, у тих самих стінах Лаври, але тепер офіційно вбудована в структуру головного історичного музею держави.

Скіфське золото — серце колекції

Головна гордість Скарбниці — колекція «скіфського золота», одна з найбільших і найзнаменитіших у світі. Це коштовності кочових народів Причорноморського степу VII–IV століть до нашої ери: нагрудні прикраси, оздоблення зброї та кінської вузди, ритуальний і бенкетний посуд, декоративні елементи вбрання. За вишуканістю виконання й реалізмом зображень ці речі належать до вершин античного ювелірного мистецтва.

Безумовна зірка колекції — золота пектораль із кургану Товста Могила на Дніпропетровщині, знайдена археологом Борисом Мозолевським 1971 року. Ця масивна нагрудна прикраса скіфського володаря вражає не лише вагою золота, а й тонкістю карбування: у трьох ярусах майстер відтворив сцени мирного побуту, рослинного світу й боротьби тварин. Пектораль давно стала одним із символів давньої історії України й упізнаваним образом далеко за її межами.

Поряд із пектораллю в експозиції — інші легендарні знахідки: срібна з позолотою чаша з Гайманової Могили зі сценами зі скіфського життя, оббивка горита (сагайдака) з Мелітопольського кургану із зображеннями подвигів Ахілла, безліч бляшок, гривень і прикрас. Разом вони складають цілісну картину світу степових володарів — їхніх звичаїв, вірувань і уявлень про красу.

Що ще подивитися в експозиції

Скіфами колекція не обмежується. Значну частину експозиції становить антична ювелірика — витончені вироби грецьких ремісників із міст-колоній Північного Причорномор'я: Ольвії, Херсонеса, Пантікапея. Тут можна побачити, як елліністична майстерність поєднувалася зі смаками місцевого населення, породжуючи унікальний сплав культур. Поруч — сарматські старожитності, що продовжують «степову» лінію оповіді.

Окремий розділ присвячений давньоруській та козацькій добі. Серед пам'яток — срібний посуд, культове начиння, золоті й срібні оклади Євангелій, роботи видатних київських ювелірів XVII–XVIII століть, зокрема майстра Івана Равича. Частина козацьких коштовностей пов'язана з іменами відомих історичних постатей — гетьманів та церковних діячів, чиї імена й досі звучать у назвах вулиць довкола Лаври.

Не менш цікаві й пізніші надходження — колекція юдаїки з церемоніальним сріблом та зібрання, пов'язані з культурою кримських татар. Ці розділи розширюють уявлення про Скарбницю: це не лише золото степу, а й справжня енциклопедія ювелірного мистецтва народів, які творили історію українських земель.

Скіфське золото і повернення з Нідерландів

Із колекцією Скарбниці пов'язана одна з найгучніших культурних історій останніх років. У 2014 році частина скіфських коштовностей із кримських музеїв перебувала на виставці в Нідерландах, коли Крим було окуповано. Постало питання: кому повертати експонати — Україні як державі чи музеям на тимчасово окупованій території.

Почалася багаторічна судова боротьба. У 2016 році суд у Амстердамі ухвалив рішення на користь України, однак процес затягнувся через апеляції. Лише у 2021 році Апеляційний суд Амстердама остаточно визнав права України на ці артефакти, підтвердивши, що культурна спадщина належить державі, а не окупаційній адміністрації.

У листопаді 2023 року скіфське золото нарешті повернулося до Києва. 28 листопада 2023 року саме у Скарбниці презентували сотні експонатів із музеїв окупованого Криму, які повернулися додому після майже десятирічної епопеї. Ці предмети зберігатимуться в Києві до деокупації півострова — тож нинішня експозиція музею несе ще й символічне значення відстояної й повернутої спадщини.

Практична інформація

Скарбниця розташована на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», у Ковнірівському корпусі. Орієнтовна адреса — вулиця Івана Мазепи, 21. Найзручніше діставатися від станцій метро «Арсенальна» чи «Печерська», далі — пішки або наземним транспортом до головного входу до Лаври.

Звичний режим роботи музею — з вівторка по неділю, приблизно з 10:00 до 17:45, каса зачиняється раніше (близько 17:00); понеділок — вихідний. Через воєнний стан і питання безпеки графік роботи, доступ до конкретних розділів експозиції та наявність окремих коштовних предметів можуть змінюватися, тож перед відвідуванням варто уточнити актуальну інформацію на офіційному сайті Національного музею історії України.

Оскільки Скарбниця перебуває всередині лаврського комплексу, її зручно поєднати з оглядом інших пам'яток заповідника. Закладіть на сам музей щонайменше годину: експонати тут дрібні, деталізовані й потребують уважного, неквапливого розглядання.

Роль музею у культурній спадщині Києва

Скарбниця займає особливе місце серед київських музеїв. У місті, багатому на храми, палаци й монументи, це рідкісний простір, де історія розказана не архітектурою чи полотнами, а самим коштовним металом — предметами, у які вкладено і майстерність, і владу, і уявлення давніх людей про вічне.

Для мандрівника відвідування Скарбниці — це можливість побачити на власні очі речі, які зазвичай знають лише за фотографіями в підручниках: ту саму скіфську пектораль, античні прикраси, козацьке срібло. А для розуміння того, ким були народи, що жили на цих землях задовго до Київської Русі, кілька вітрин Скарбниці розкажуть більше, ніж цілі томи.

У поєднанні з ансамблем Києво-Печерської лаври музей стає частиною однієї великої оповіді про Київ — місто, де скіфський степ, візантійська традиція і козацька доба сходяться в одному історичному ландшафті. Саме тому Скарбниця незмінно входить до переліку місць, які варто побачити тим, хто хоче зрозуміти глибину української історії.

Локація

Києво-Печерська лавра

вулиця Лаврська 9, Київ

Зберегти Збережено