Будинок профспілок України

Будівлю з характерною годинниковою вежею на Майдані знає вся країна — під час Революції Гідності вона стала штабом протесту, а на її фасаді майорів банер «Свобода — це наша релігія». У ніч на 19 лютого 2014 року Будинок профспілок охопила пожежа; відтоді його довго відбудовували, і сьогодні він знову дивиться на площу своїм циферблатом.

Сьогодні відреставрований фасад знову дивиться на площу, а всередині відкрито виставковий центр Музею Революції Гідності. Для когось це офісна споруда в діловому центрі столиці, для когось — місце, де в ніч на 19 лютого 2014-го палахкотіла пожежа й гинули люди. Ця стаття — спроба зібрати докупи обидва погляди: розповісти і про архітектуру з годинниковою вежею і про ті дні, коли Будинок профспілок став символом Євромайдану.

Історія будівлі

Будинок профспілок звели у другій половині 1970-х — початку 1980-х років, за різними даними, в проміжку приблизно 1975–1980 років. Авторами проєкту зазвичай називають архітекторів Олександра Малиновського й Олександра Комаровського. Це велика восьмиповерхова споруда в стриманому, дещо неокласичному дусі радянської монументальної архітектури, із загальною площею приблизно 13,9 тисячі квадратних метрів. Вона зайняла помітне місце в ансамблі тодішньої площі Жовтневої революції — саме так до Незалежності називався сучасний Майдан.

Призначення будівлі відповідало духу часу: тут розмістилася головна профспілкова структура країни. Через центральне розташування — просто на головній площі столиці, поряд із Хрещатиком — Будинок профспілок від початку був не рядовою конторою, а помітним орієнтиром. Його верхівку з годинником було видно здалеку, а простора нижня частина з часом стала природним місцем збору людей. Уже в незалежній Україні будівля не раз опинялася в епіцентрі політичних подій: під час Помаранчевої революції 2004 року тут теж діяв штаб протестувальників. Тож роль, яку Будинок профспілок відіграв узимку 2013–2014 років, була радше продовженням його «майданної» долі, ніж випадковістю.

Роль під час Революції Гідності (2014)

Коли восени 2013-го на Майдані знову зібралися люди, Будинок профспілок дуже швидко перетворився з адміністративної споруди на головний тил протесту. Приблизно від початку грудня 2013 року — після великого недільного маршу 1 грудня — у будівлі розгорнули так званий Штаб національного спротиву. Відтоді й до трагічних лютневих днів це місце фактично не спало.

Усередині вирувало окреме, майже автономне життя. Тут працювала кухня, що годувала тисячі людей на морозі, діяв головний медичний пункт, куди приносили й привозили поранених. Був пункт видачі теплого одягу, склади харчів, побутових і медичних речей. Тут-таки містилися координаційний та інформаційний центри, працював прес-центр, куди приходили журналісти з усього світу. На верхніх поверхах, зокрема на п'ятому, ночували бійці Самооборони Майдану. Медики згадували, що буквально за кілька днів вдалося організувати прийнятну для тих умов медичну допомогу — з огляду на постійний потік травмованих, це було майже подвигом.

Саме тому Будинок профспілок став не просто «однією з локацій» протесту, а його логістичним і людським центром. Тут зігрівалися, лікувалися, координували дії — і саме сюди прикута увага історії, коли йдеться про фінал Революції Гідності.

Пожежа 19 лютого 2014 року

Найтрагічніша сторінка в біографії будівлі — ніч із 18 на 19 лютого 2014 року. Під час силового наступу на Майдан, який часто описують як спробу «зачистки», у Будинку профспілок спалахнула пожежа. За наявними свідченнями, вогонь охопив будівлю ввечері 18 лютого, близько 22-ї години, коли всередині ще перебували люди й лежали поранені.

Вогонь поширювався стрімко. Будівля вигоріла майже повністю, обвалилися перекриття, зокрема між четвертим і п'ятим поверхами. Пожежу остаточно загасили лише вранці 20 лютого, близько 6:55. Ситуацію ускладнювало те, що, за низкою свідчень, пожежні машини не могли безперешкодно під'їхати до охопленої вогнем будівлі. Поранених евакуювали, частину — до Михайлівського собору, який тими днями теж став прихистком для протестувальників.

Щодо жертв дані різняться, і тут варто бути обережним. Рятувальники, за різними джерелами, врятували 41 людину. Загиблими називають Володимира Топія та Олександра Клітинського, тіла яких знайшли на згарищі — вони допомагали евакуйовувати людей; в окремих джерелах згадують і третю жертву, Юрія Пасхаліна, який помер у лікарні тієї ж ночі. Тимчасова слідча комісія парламенту згодом дійшла висновку, що наказ на штурм будівлі віддавало керівництво СБУ — цю обставину теж варто сприймати як офіційну версію розслідування, а не як остаточно закриту тему.

Реконструкція та сучасний стан

Після пожежі Будинок профспілок кілька років стояв обгорілим — почорнілий фасад із порожніми очницями вікон сам собою став пам'ятником тим подіям. Щоб приховати руїну, зокрема напередодні пісенного конкурсу «Євробачення-2017» у Києві, будівлю затягнули великими банерами. Найвідоміший із них — із написом «Свобода — це наша релігія» українською й англійською та стилізованим ланцюгом. Важливо не сплутати хронологію: цей банер з'явився вже після пожежі, прикриваючи понівечений фасад приблизно у 2016–2017 роках, а не був символом, вивішеним під час самого протесту. На початку березня 2018-го його зняли.

Повноцінну реконструкцію проводив приватний інвестор — компанія, відома під назвами ITT-Нерухомість та згодом БЦ «Майдан Плаза», за проєктом архітектора Артема Білика. Обсяги робіт вражають: замінили сотні перекриттів і залізобетонних балок, змонтували десятки тонн металоконструкцій. Із фасаду прибрали радянський символ серпа й молота. Оновлений фасад урочисто відкрили навесні 2018 року.

Щодо сьогодення варто хеджувати: у відновленій будівлі свого часу розмістилися офіси, коворкінг та профспілкові структури, а керування будівлею, за повідомленнями, зазнавало змін. Тому перед візитом краще уточнити актуальний статус приміщень — деталі з часом могли змінитися.

Годинникова вежа й архітектура

Найпомітніша риса Будинку профспілок — годинникова вежа, яка стала одним із візуальних символів Майдану. Електронний годинник розміщувався на вежі заввишки близько 24 метрів, із чотирма табло-панелями (кожна приблизно 4,3 на 7,2 метра), піднятими на висоту близько 57 метрів. За описами, у конструкції було задіяно близько п'яти тисяч ламп. Годинник показував не лише час, а й температуру та дату, а колись його «озвучувала» мелодія «Як тебе не любити, Києве мій».

З роками начинка вежі змінювалася разом із технологіями: старий ламповий годинник близько 2011 року поступився світлодіодному екрану, а згодом, приблизно у 2020-му, — сучаснішому багатогранному мультимедійному дисплею. Попри модернізацію, силует із вежею залишився впізнаваним.

Сама будівля — приклад пізньорадянської монументальної архітектури: масивна, симетрична, з витриманими пропорціями, розрахована радше на площу й натовп, ніж на камерне сприйняття зблизька. Саме ця масштабність і центральне положення зробили її зручним «екраном» історії — фоном для мітингів, наметового містечка, а потім і для трагедії 2014-го.

Як дістатися до Будинку профспілок України

Дістатися до Будинку профспілок надзвичайно просто — він стоїть безпосередньо на Майдані Незалежності, у самому центрі Києва, тож заблукати практично неможливо. Найзручніший орієнтир — станція метро «Майдан Незалежності» синьої (Оболонсько-Теремківської) лінії: вихід із неї виводить фактично до підніжжя будівлі.

Поряд розташована й станція «Хрещатик» червоної (Святошинсько-Броварської) лінії — ці дві станції з'єднані переходом, тож приїхати можна з будь-якого напрямку метро. Якщо ви рухаєтеся Хрещатиком пішки, просто прямуйте до площі: годинникову вежу видно здалеку, і вона сама виведе вас до потрібного місця.

Центр міста добре пов'язаний і наземним транспортом, однак у вихідні та святкові дні частину Хрещатика й Майдану нерідко перекривають для пішоходів — тоді метро стає найнадійнішим варіантом. Зважайте також, що це одна з найлюдніших точок столиці: тут завжди багато туристів, вуличних музикантів і містян, тож закладайте трохи більше часу на прогулянку без поспіху.

Що поруч: Майдан, Хрещатик

Будинок профспілок — лише одна деталь великого ансамблю, тож приходити сюди варто з думкою про цілу прогулянку центром. Просто перед будівлею розкинувся сам Майдан Незалежності з монументом Незалежності (фігурою Оранти-Берегині на високій колоні), стелою, фонтанами й підземним торговим центром «Глобус». Це головна церемоніальна площа країни — місце новорічних ялинок, концертів, а водночас і народної пам'яті про Революцію Гідності.

За кілька кроків починається Хрещатик — головна вулиця Києва, яка на вихідні перетворюється на пішохідну зону з музикантами й вуличною торгівлею. Неподалік — Київська міська рада, а якщо піднятися в бік вулиці Інститутської, ви опинитеся біля місць, пов'язаних із пам'яттю Небесної Сотні: тут загинула значна частина протестувальників, і сьогодні цей маршрут сприймається як своєрідна алея пам'яті.

Звідси зручно продовжити прогулянку до Михайлівського Золотоверхого собору й Софійської площі, спуститися до Поштової площі чи піднятися Хрещатиком до Бессарабського ринку. Будинок профспілок у цій географії — не просто «пункт», а точка відліку: місце, з якого найкраще починати знайомство і з парадним, і з драматичним обличчям сучасного Києва.

Place

вулиця Хрещатик

вулиця Хрещатик, Kyiv

Save Saved

Place

Майдан Незалежності

Майдан Незалежності, Київ, 02000, Kyiv

Save Saved