Маріїнський палац

Бірюзово-білий палац на високому дніпровському березі — це офіційна церемоніальна резиденція Президента України. Зведений у 1750-х за проєктом Бартоломео Растреллі як заміська резиденція імператриці, Маріїнський палац сьогодні приймає державні прийоми, а його ошатний фасад і парадні зали лишаються яскравим взірцем єлизаветинського бароко.

Тут одні бачать декоративну казку Растреллі, інші — місце, де вручають державні нагороди й приймають закордонних лідерів. Насправді це той самий дім із майже трьохсотлітньою біографією, у якій були імператорські примхи, пожежі, війни й довга реставрація. Розповімо, як народжувався палац, що відбувається за його стінами сьогодні й чи реально мандрівникові опинитися всередині.

Історія Маріїнського палацу

Історія палацу починається з високого візиту. У 1744 році російська імператриця Єлизавета Петрівна разом зі своїм фаворитом Олексієм Розумовським подорожувала Україною й, за переказами, сама вподобала мальовниче місце над Дніпром для майбутньої резиденції.

Проєкт доручили придворному архітекторові Бартоломео Растреллі — тому самому майстрові, чиї руки подарували світові Андріївську церкву в Києві та Зимовий палац у Петербурзі. Цікаво, що сам Растреллі до Києва так і не дістався: він лише розробив креслення, а зведенням на місці керував архітектор Іван Мічурін.

Щодо точних дат джерела трохи розходяться: частіше згадують період будівництва 1750–1755 років, хоча деякі описи ведуть відлік від 1744-го — саме тоді ухвалили рішення. Первісно споруду називали Царським палацом, і саме під цією назвою вона увійшла до історії міста на понад століття.

Назва «Маріїнський» закріпилася значно пізніше. Найпоширеніша версія пов'язує її з Маріїнським парком, розбитим навпроти в 1874 році на честь імператриці Марії Олександрівни, дружини Олександра ІІ. Від парку ім'я поступово перейшло й на сам палац, остаточно витіснивши стару назву приблизно у 1950-х роках.

Архітектура Растреллі та інтер'єри

Маріїнський палац — це підручник єлизаветинського бароко у чистому вигляді. Головний двоповерховий корпус із одноповерховими бічними флігелями утворює парадний двір, а стриманий, майже святковий декор фасаду читається навіть здалеку.

Найперше впадає в око колір. Стіни залито глибокою бірюзою, на тлі якої світло-жовті колони й карнизи здаються теплим сонячним світлом, а біла ліпнина — мереживом, накинутим на камінь. Це класичне для Растреллі поєднання відтінків, яке робить масивну споруду легкою й ошатною, попри її солідні розміри.

Планувальна ідея теж підкорена принципу параду: анфілада залів вибудувана так, щоб гість поступово наближався до головних приймальних приміщень. Серед них — урочиста Біла зала та інші парадні простори, оздоблені позолотою, дзеркалами й ліпленими орнаментами.

Варто пам'ятати, що інтер'єри, які ми бачимо сьогодні, — це радше історична реконструкція, ніж автентика ХVIII століття: після пожеж і воєн оздоблення багато разів відновлювали, орієнтуючись на форми другої половини ХІХ століття, тож у палаці химерно співіснують бароковий каркас і пізніші доповнення. Будівлю навмисно поставлено так, щоб з її вікон відкривалися краєвиди на Дніпро.

Церемоніальна резиденція Президента

Сьогодні Маріїнський палац — це не музей і не житловий дім, а офіційна церемоніальна (представницька) резиденція Президента України, парадна сцена держави, де відбуваються події найвищого рівня.

Саме тут глава держави приймає закордонних лідерів і послів, проводить офіційні прийоми та урочистості за участю високих гостей, тут вручають вірчі грамоти новопризначені дипломати й відзначають громадян державними нагородами. Палац фактично виконує роль головної «вітальні» країни.

Окрему символічну вагу будівля набула під час повномасштабної війни. За наявними даними, від 2022 року Білу залу палацу почали використовувати як простір для вручення відзнак Героям України, і саме звідси нерідко звучать слова подяки захисникам та їхнім родинам.

Через такий особливий статус палац живе за суворим протокольним ритмом: коли всередині відбуваються державні заходи, сторонній доступ обмежується з міркувань безпеки — це варто враховувати кожному, хто мріє побачити знамениті зали власними очима.

Реставрація палацу

Ошатний вигляд, яким палац тішить око сьогодні, — результат однієї з найтриваліших і найгучніших реставрацій в історії незалежної України. Масштабні роботи стартували у 2007 році, а урочисте відкриття оновленої резиденції відбулося 16 січня 2018-го.

Процес ішов нерівномірно: за одними даними, з 2007 по 2012 рік виконали лише близько третини запланованого, а потім фінансування фактично зупинилося, і величезна споруда роками стояла в риштуванні, перетворюючись на символ довгобуду. Загальну суму витрат різні джерела оцінюють по-різному — від кількох сотень мільйонів до майже мільярда гривень, тож до конкретних цифр варто ставитися обережно.

За роки робіт майстри зміцнили конструкції, відновили ліплення, позолоту, паркет і колір фасадів, повернувши будівлі її впізнавану бірюзово-білу палітру. Попри критику щодо строків і кошторисів, результат складно недооцінити: колись напівзруйнований палац знову став однією з найефектніших візитівок столиці.

Чи можна потрапити всередину (екскурсії)

Найпоширеніше запитання туристів звучить просто: чи реально звичайній людині зайти досередини? Відповідь — так, але з важливими застереженнями, адже режим доступу час від часу змінюється.

У мирний період палац відкривали для організованих екскурсій. За усталеною практикою відвідування відбувалося переважно наприкінці тижня, тривала прогулянка резиденцією близько 45 хвилин, а записуватися й купувати квиток потрібно було заздалегідь — через офіційний сайт палацу. Під час турів показували парадні зали, приміщення для перемовин, а також експозицію картин і дарунків, які отримували президенти України. Окремо практикували безкоштовні екскурсії для шкільних груп.

Водночас через воєнний стан і міркування безпеки відкриті екскурсії можуть бути тимчасово призупинені або суттєво обмежені. Тому універсальна порада така: не плануйте візит наосліп. Перед поїздкою обов'язково перевіряйте актуальну інформацію на офіційному сайті резиденції — саме там з'являються повідомлення про поновлення екскурсій, дні відкритих дверей чи участь палацу в міських фестивалях. Навіть якщо всередину зараз не потрапити, зовнішній огляд палацу й парку доступний завжди й вартий окремої прогулянки.

Як дістатися до Маріїнського палацу

Маріїнський палац розташований у самому серці урядового кварталу Києва, на вулиці Михайла Грушевського, 5А, на Печерських пагорбах над Дніпром — в одному з найпрестижніших і водночас найзатишніших районів центру.

Найзручніше діставатися сюди пішки від центру. Від станцій метро орієнтуйтеся на «Арсенальну» — звідти неквапна прогулянка приведе вас повз урядові споруди прямо до палацу; альтернативно можна вийти в районі Хрещатика чи Європейської площі й піднятися вгору вздовж Маріїнського парку.

Поряд курсує наземний громадський транспорт, однак варто врахувати, що це урядова зона: під час державних заходів окремі ділянки можуть тимчасово перекривати, а рух і паркування — обмежувати. Найприємніше ж відкривати цей куточок міста саме в темпі прогулянки.

Що поруч: Маріїнський парк, Верховна Рада

Одна з переваг Маріїнського палацу в тому, що він стоїть у центрі цілого сузір'я знакових місць — тож одну прогулянку легко перетворити на маленький тур центром Києва.

Просто перед палацом розкинувся Маріїнський парк — тінистий сад із алеями, лавами й краєвидами на Дніпро, той самий, від якого будівля й дістала свою назву. Це ідеальне місце, щоб перепочити й сфотографувати фасад.

Зовсім поруч підноситься величний купол будівлі Верховної Ради України, а неподалік — Будинок з химерами, славнозвісний архітектурний дивак Владислава Городецького з його фантастичними скульптурами тварин. За кілька хвилин ходьби розташовані оглядові майданчики над рікою й пішохідні маршрути в бік Києво-Печерської лаври. Отже, палац — зручна відправна точка в осерді історичного, урядового й паркового Києва.

Цікаві факти

Наостанок — кілька деталей, які зазвичай дивують навіть киян.

Автор проєкту так і не побачив свій витвір. Бартоломео Растреллі створив креслення, але особисто до Києва не приїздив — усі будівельні клопоти лягли на плечі Івана Мічуріна.

Спочатку палац звався інакше. Понад століття його знали як Царський, і тільки згодом за ним закріпилася «жіноча» назва Маріїнський, запозичена в сусіднього парку та імені імператриці Марії Олександрівни.

Будівля пережила кілька справжніх катастроф. У ХІХ столітті сильна пожежа знищила дерев'яний другий поверх, після чого палац перебудовували; серед архітекторів тієї доби згадують Карла Маєвського. Пізніше споруда постраждала й під час Другої світової війни, і її знову довелося піднімати з руїн.

Впізнаваний бірюзовий колір — не випадковість, а фірмовий почерк доби бароко й улюблений прийом Растреллі, який ріднить київський палац з іншими його творіннями. І попри статус президентської резиденції, палац не «замкнений на замок» для суспільства — у мирні періоди сюди водять екскурсії.