Lililyly
Дуже красива архітектура)))шкода що не пускають прям всередину)))
Домініканський собор розташований на Музейній площі, приблизно за 200 м від площі Ринок. Його велетенську овальну баню помітно здалеку, з різних кутків Старого міста. Колись це був костел ордену домініканців, а з 1990-х років храм належить греко-католикам і зветься церквою Пресвятої Євхаристії.
Собором храм прозвали львів'яни за розміри й великий купол, хоча кафедральним, тобто храмом єпископа, він ніколи не був. Нинішню барокову будівлю звели в середині XVIII століття на місці старого готичного костелу, а тому в ній досі можна побачити сліди обох епох.
У старих архівах пишуть, що тут колись була чи то резиденція князя Лева, чи руська церква апостолів Петра і Павла. Згодом домініканці звели на цьому місці готичний храм Божого Тіла, який освятили 1407 року. У 1511 і 1527 роках тут були пожежі, та щоразу храм відбудовували.
До 1740-х років стара будівля занепала: 1742 року в ній дало тріщину склепіння, і пріор (настоятель монастиря) наважився розібрати костел і будувати новий. Перший камінь сучасного храму 1749 року поклав коронний гетьман Юзеф Потоцький, який і виділив на будову найбільше грошей. Ще 236 тисяч злотих пожертвував його родич Микола Василь Потоцький, староста канівський: тут похована його мати.
Автором проєкту був Ян де Вітте, військовий інженер, який дослужився до генерала артилерії. Роботи на будові вів Мартин Урбаник, а завершення фасаду доручили Себастьяну Фесінгеру: з 1764 року він різьбив кам'яні фігури для його верху. До того часу храм майже добудували, проте дві пожежі, у 1766 і 1778 роках, знищили частину зробленого, і будівельникам довелося повертатися до роботи.
Сучасний собор схожий на віденську церкву святого Карла Борромея (Карлскірхе). Якщо дивитися на нього згори, він має форму видовженого хреста з овальною серединою, над якою здіймається велетенський купол у формі еліпса, а обабіч головного фасаду дві дзвіниці. У 1865 році поруч добудували окрему чотириярусну дзвіницю за проєктом Юліана Захаревича, а 1895 року оновили ліхтар на верхівці купола.
Під куполом по колу йдуть латинські слова апостола Павла до Тимофія: «Soli Deo honor et gloria», що означає «лише Богові шана і слава». Купол спирається на колони барабана, а нижче парні колони виступають опорою для балконів-галерей з дерев'яними фігурами, які вирізьбили місцеві майстри в другій половині 1700-х. Серед різьбярів, що працювали тут, збереглись імена Антонія Осінського та Матвія Полейовського, а ще в храмі лишилися статуї самого Фесінгера.
До головної нави прилягають кілька каплиць. Каплиця Потоцьких, що була зведена коштом того ж Миколи Василя, з'явилася вже після 1764 року і стала однією з перших львівських будівель із рисами класицизму. Найцінніша пам'ятка каплиці святого Домініка: надгробок графині Дунін-Борковської з білого мармуру. Його автор Бертель Торвальдсен був одним із найвідоміших скульпторів Данії. На ньому вирізьблено посланця смерті, який веде душу в інший світ.
З 1905 по 1914 рік інтер'єр реставрували, проєкт для цього підготували Альфред Захаревич і Юзеф Сосновський.
Під храмом розташовані крипти (підземні приміщення для поховань), де ховали монахів і шляхту. Тут спочивають представники родин Потоцьких, Дідушицьких, Сенявських і Влодків. Від старого костелу лишилися й алебастрові надгробки в дусі маньєризму, які приписують Германові ван Гутте.
З підземеллям пов'язана й легенда про Гальшку Острозьку, княжну, яку змусили прожити життя в ізоляції. Кажуть, її душа досі не знайшла спокою, а в підземеллі можна побачити її воскову фігуру.
Найбільшою святинею старого костелу була чудотворна ікона Богородиці, яку урочисто коронували 1 липня 1751 року. Коли після війни домініканцям довелося покинути Львів, ікону вивезли, і тепер вона зберігається в домініканській базиліці святого Миколая в Ґданську. Ще одна давня реліквія, алебастрова фігура, яку за переказом святий Яцек привіз із Києва, тепер у Кракові.
Поруч із храмом розташовані корпуси колишнього монастиря. Будівлю келій перебудували з 1556 по 1621 рік, а після пожеж XVIII століття відновили: це триповерховий кам'яний корпус, усередині якого два подвір'я, а коридори перекриті арками. У 1818 році при монастирі відкрили школу з німецькою мовою навчання. Сьогодні це львівська школа № 8, а серед її випускників Маркіян Шашкевич і Станіслав Лем.
Після війни, коли домініканці пішли, храм частково перетворили на склад. У 1972 році в монастирі облаштували атеїстичний музей, один із двох таких на весь СРСР, а згодом йому віддали й храм. У 1990-х церкву отримала УГКЦ. Музей нікуди не зник: він займає монастирські корпуси й дзвіницю і тепер має назву Львівський музей історії релігії.
Велика реставрація почалася 2018 року і зайняла три роки. За цей час собор отримав новий дах і перекриття, а також реставратори оновили кожне вікно з вітражами та чотири статуї на фасаді. Місто витратило на це 11 мільйонів гривень, а польський фонд Polonika додав 4,5 мільйона і сам відновив камінь і металеві деталі. Деякі скульптури зовні та всередині ще чекають своєї черги на реставрацію.
Орден проповідників заснував на початку XIII століття іспанець Домінік де Гусман. Латинську назву його послідовників, Dominicani, жартома розбивали на два слова: Domini canes, тобто «пси Господні». Прізвисько прижилося, і символом ордену став пес зі смолоскипом у зубах: вогонь означає світло віри, а пес вірність. За переказом, мати Домініка ще до народження сина бачила уві сні саме такого пса.
Тут щодня моляться парафіяни, тож якщо потрапите на службу, не заважайте вірянам. Розклад служб змінюється, і дізнаватися його краще в самій церкві. Сусідні монастирські корпуси займає музей історії релігії, його можна відвідати окремо.
Домініканський собор показує, як Львів століттями перебудовував сам себе: від готичного костелу до барокового храму, від монастиря до музею атеїзму і назад до церкви. Тут варто стати під куполом і підняти голову до латинського напису, потім знайти надгробок роботи Торвальдсена, а наостанок обійти храм ззовні, щоб роздивитися купол і дзвіницю з Музейної площі.
Відстані вказані по прямій. Пам'ятки Львова та інші цікаві місця зібрані на сторінці міста.
За звичкою львів'ян. Кафедральним храмом єпископа він ніколи не був, а «собором» його прозвали за розміри й величний купол.
Автор проєкту військовий інженер Ян де Вітте. Будову вів Мартин Урбаник, а статуї для верху фасаду різьбив Себастьян Фесінгер.
Крипти з похованнями монахів і шляхти, зокрема Потоцьких, Дідушицьких і Сенявських. З підземеллям пов'язана легенда про Гальшку Острозьку.
Греко-католики називають храм церквою Пресвятої Євхаристії, він належить їм з 1990-х років.
Його адреса: Музейна площа, неподалік площі Ринок. Від Ринку сюди близько трьох хвилин пішки.
Дуже красива архітектура)))шкода що не пускають прям всередину)))
Церква Пресвятої Євхаристії у Львові — одна з тих пам'яток, повз які неможливо пройти байдуже. Більшість львів'ян знає її як Домініканський собор — одну з найвпізнаваніших барокових споруд міста.
Історія храму сягає XIV століття, хоча сучасний вигляд він отримав у XVIII столітті. Величезний купол, пишний бароковий декор і монументальний фасад роблять його справжньою окрасою старого Львова.
Цікавий факт: над входом до храму можна побачити латинський напис «Soli Deo Honor et Gloria» — «Єдиному Богові честь і слава». А сама будівля за своєю архітектурою нагадує відомі віденські та римські храми доби бароко.
За свою довгу історію святиня пережила війни, зміни влади та навіть період, коли тут діяв Музей історії релігії. Сьогодні ж храм знову виконує своє духовне призначення та вражає відвідувачів красою інтер'єру й особливою атмосферою.
Одна з найвеличніших і найвпізнаваніших святинь Львова. Церква Пресвятої Євхаристії (колишній Домініканський костел) вражає монументальною бароковою архітектурою, гармонійними лініями та особливою, майже урочистою атмосферою.
Фасад — ефектний і величний, а всередині відкривається простір із високим куполом, де світло м’яко розливається по стінах, створюючи відчуття спокою й піднесення. Тут хочеться говорити тихіше, рухатися повільніше й просто побути наодинці з думками.
Церква має багату історію: збудована у XVIII столітті на місці давнішого храму, вона була важливим духовним і культурним центром міста. Сьогодні — це діючий греко-католицький храм і водночас одна з головних архітектурних перлин Львова.
Плюси:
* вражаюча барокова архітектура;
* просторий, світлий і дуже атмосферний інтер’єр;
* історичне значення і духовна глибина;
* розташування в самому центрі міста.
Висновок:
Місце сили й тиші серед міського шуму. Обов’язково варто зайти — навіть на кілька хвилин, щоб відчути спокій, красу і велич цього храму ⛪✨
вулиця Руська 5/7
вулиця Театральна 11
вулиця Вірменська 7/13
площа Святого Юра 5
вулиця Сніжна 2
Соборна площа 1
площа Катедральна, 1
вулиця Богдана Хмельницького 28А