Над правим берегом Чорної Тиси, трохи осторонь людних доріг, стоїть храм, який без перебільшення вважають одним із найдосконаліших дерев'яних храмів усієї Гуцульщини. Це Струківська церква, вона ж церква Вознесіння Господнього, складена з гладко тесаних колод без жодного цвяха й укрита ґонтом. Її ім'я тісно пов'язане з легендою про заснування самого селища Ясіня, а 2013 року вона разом із сімома іншими українськими дерев'яними церквами потрапила до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ця стаття, докладна розповідь про святиню: історію, архітектуру, легенду та все, що варто знати перед відвідинами.
Струківська церква, це взірець гуцульської школи народної дерев'яної архітектури. Вона має п'ять зрубів, хрестоподібний план і увінчана восьмигранним куполом, а через триярусну будову здається масивною й водночас гармонійною. Зведена вона повністю з дерева, без жодного цвяха, гладко тесані колоди зрубів, ґонтові покрівлі дахів і маленькі ліхтарики над ними створюють ту особливу довершеність, за яку храм так цінують.
Аби сповна оцінити красу святині, її варто обійти довкола: лише так розкривається співмірність бічних частин і центрального об'єму. А неподалік і трохи вище стоїть струнка дзвіниця, яку фахівці вважають одним із найдосконаліших витворів закарпатської народної архітектури.
Теперішня церква постала 1824 року на місці давнішої Струківської каплиці, від якої й успадкувала назву. Цю дату вирізьблено на одвірку храму, хоча частина дослідників припускає, що первісну церкву на цьому місці могли закласти значно раніше, ще в XVI столітті.
Окрім дати, на одвірку збереглася ціла оповідь у дереві: декоративна композиція з трьох хрестів і напис про оновлення храму 1894 року. З нього довідуємося, що кошти на престіл тоді дав Василь Попадюк, а підвалини, одвірки та іншу роботу виконали Гриць і Петро Павлючки та Юра Сплящук, рідкісний випадок, коли імена давніх майстрів дійшли до нас.
Дзвіниця поряд із церквою старша за неї: на ній викарбувано дату 1813 рік. Спершу вона стояла при іншому храмі, який згодом згорів, а до Струківської церкви її перенесли 1895 року. Заввишки дзвіниця близько одинадцяти метрів і зрубана з ялинових колод.
У радянські часи, 1971 року, пам'ятку реставрували, а 1994 року святиню передали місцевій греко-католицькій громаді.
Усередині храму зберігся різьблений іконостас, що походить ще з часу спорудження церкви, тобто з XIX століття, хоча самі ікони згодом були перемальовані. Серед найцінніших реліквій, церковне знамено XIX століття із зображенням святого Іштвана, короля Угорщини, нагадування про складну історію цього прикордонного краю. Лики святих на іконах вражають своєю наївною щирістю, ніби втілюючи відомі євангельські слова про те, щоб бути як діти.
Своєю другою назвою церква завдячує пастухові Іванові Струку, з ім'ям якого пов'язують і заснування Ясіня, і появу першої каплиці на цьому місці. Народна пам'ять зберегла кілька версій цієї історії.
За однією з них, Струк восени гнав отару овець через гори, та його застала люта заметіль, що змусила покинути тварин і повернутися додому. Навесні пастух прийшов на місце, певен, що отара загинула, але знайшов овець цілими, та ще й з приплодом. За іншою версією, на отару напали вовки, і Струк нашвидку обгородив овець ясеневими колодами, а сам утік; навесні ж виявив, що тварини перезимували, обгризаючи кору з тих колод. Так чи так, пастух сприйняв це як знак згори, оселився тут серед ясеневого лісу й на подяку звів дерев'яну церкву. Від ясена, за переказом, пішла й назва селища, а від імені пастуха, назва храму.
У червні 2013 року церква Вознесіння Господнього увійшла до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі групи з восьми українських дерев'яних церков (загалом до того транскордонного об'єкта разом із польськими храмами включено шістнадцять церков). Разом із церквою в селі Ужок Струківська церква представляє в цьому переліку Закарпаття. Це визнання підкреслює не лише мистецьку довершеність храму, а й унікальність усієї традиції карпатського дерев'яного будівництва.
Храм стоїть у селищі Ясіня Рахівського району Закарпатської області, на правому березі Чорної Тиси, біля підніжжя гори Костирівка, приблизно за три кілометри від центру селища. Завдяки цьому тут рідко буває людно, навіть у розпал сезону. Аби дістатися до церкви, треба перейти річку ефектним підвісним містком, який відчутно гойдається під ногами, додаючи прогулянці особливого настрою. Орієнтовні координати, близько 48.2554 широти та 24.3450 довготи; різні джерела подають дещо відмінні точки, тож для навігації краще орієнтуватися на саме селище та міст через Чорну Тису.
Спершу потрібно дістатися Ясіня, куди їдуть потягом до Рахова зі Львова, Києва чи Одеси або автобусами з Івано-Франківська та сусідніх міст. Уже в селищі від центру до церкви веде дорога завдовжки близько трьох кілометрів до підвісного містка через Чорну Тису.
Огляд святині легко поєднати з іншими принадами Ясіня та околиць. У самому селищі варто побачити інші храми, зокрема мурований костел Петра і Павла, а також старовинний єврейський кіркут і краєзнавчий музей. Поряд лежить найвисокогірніший курорт України — Драгобрат, а дорогою до нього шумить водоспад Труфанець, найвищий природний водоспад, що чудово доповнить ваш відпочинок у Закарпатті. Звідси ж починаються маршрути на Свидовець, Говерлу й Петрос.
Струківська церква, це діючий храм, тож, оглядаючи її, варто поводитися шанобливо й пам'ятати про богослужіння, які тут і досі правлять по черзі греко-католицька та православна громади. Найкраще приходити завидна, аби встигнути обійти церкву довкола й роздивитися різьблення на одвірку та обриси дзвіниці. Підвісний міст через Чорну Тису мальовничий, але помітно хитається, тож із дітьми й важким рюкзаком переходьте його неквапно. І, звісно, як і будь-яка дерев'яна пам'ятка, церква вразлива до вогню, тож поводьтеся з нею дбайливо.
Струківська церква, це той випадок, коли невелика дерев'яна споруда вміщує цілі століття історії, віри й майстерності. Якщо мандруєте Рахівщиною чи прямуєте на Драгобрат, відведіть пів години на цей храм над Чорною Тисою, він того вартий. Бажаємо вам ясного неба й добрих вражень.
Теперішній храм зведено 1824 року на місці давнішої Струківської каплиці; ця дата вирізьблена на одвірку. Частина дослідників припускає, що первісну церкву тут могли закласти ще в XVI столітті.
Офіційна назва, це церква Вознесіння Господнього, а Струківською її прозвали від імені пастуха Івана Струка, з яким пов'язують заснування і храму, і самого селища Ясіня.
У червні 2013 року вона увійшла до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі групи українських дерев'яних церков. Разом із церквою в Ужку вона представляє в цьому переліку Закарпаття.
Це зразок гуцульського дерев'яного зодчества: п'ять зрубів, хрестоподібний план, восьмигранний купол і три яруси. Церкву складено з дерева без жодного цвяха й укрито ґонтом, а поряд стоїть дзвіниця 1813 року заввишки близько одинадцяти метрів.
Храм стоїть у селищі Ясіня на правому березі Чорної Тиси, біля гори Костирівка, приблизно за три кілометри від центру. Аби потрапити до нього, треба перейти річку підвісним містком.
Дуже красива церква. Шкода, що вона була зачинена, але враження все одно лишилися приємні. Якщо їхати автомобілем, навігатор веде незрозуміло куди, та й для пішоходів маршрут теж не дуже вдалий. Краще орієнтуватися на АЗС Елерон - там можна залишити машину, є парковка і вистачає місця. Через дорогу, трохи по діагоналі, є магазин Мрія, біля нього стежка до навісного мосту. Після мосту треба повернути ліворуч і пройти вулицею - тоді одразу вийдете до сходів.
Гарна церква з дуже приємним краєвидом, але варто врахувати, що на авто прямо не під'їхати. Краще залишити машину біля траси й пройти пішки через місток - так буде найближче.
Приїжджали в суботу після обіду, але храм був зачинений. Трохи прогулялися навколо, роздивилися місцевість. Найзручніше йти по навісному містку, залишивши авто на центральній вулиці. А їхати вулицею Франка варто хіба що на позашляховику.
