Мілена Крощук
Карпатська природа тут просто неймовірна. Це місце добре відоме серед місцевих завдяки дуже великим заростям чорниці. Усі вершини буквально вкриті нею, тож якщо приїхати сюди в ягідний сезон, відірватися майже неможливо 😄
Жид-Магура — вершина заввишки 1517 м у центральній частині полонини Боржава, над селами Пилипець, Ізки та Буковець на Закарпатті. На картах і в путівниках трапляється також варіант назви Магура-Жиде. Це третя за висотою точка хребта після Стою та Великого Верху: широка безліса маківка з чорничниками, з якої видно весь гребінь Боржави. Людей тут помітно менше, ніж на сусідній Гимбі з підйомником, тож сюди йдуть ті, кому потрібна відкрита полонина без натовпу.
Гора розташована на Полонинському хребті Українських Карпат, у масиві Боржава, на межі Хустського та Мукачівського районів Закарпатської області. Села під нею до реформи 2020 року входили до Міжгірського району, тому в старіших описах вершину «прописують» на Міжгірщині. Координати маківки — приблизно 48°37′ пн. ш. і 23°17′ сх. д.; село Буковець лежить на схід від неї.
Висоту зазвичай подають як 1517 м, у частині довідників — 1518 м. Вище на Боржаві піднімаються лише Стій (1681 м) і Великий Верх (1598 м). Найближча сусідка — Гимба (близько 1491 м), до неї приблизно 2 км на північний захід, а Стій із залишками радянської радіолокаційної станції видніється далі на заході. Гребінь масиву тягнеться приблизно на 50 км, і Жид-Магура лежить на його центральному відрізку, тому вершину легко вписати майже в будь-який траверс.
Масив складений флішем із переважанням пісковиків, тому рельєф тут м'який: округла трав'яниста маківка без скельних виступів. Нижні й середні схили вкриває буковий ліс — місцями старий, з високими рівними стовбурами та мохом на каменях. Приблизно від 1200 м ліс поступається полонині, і горизонт відкривається одразу на всі боки.
Вершину оточують густі чорничники. Місцеві знають цей куточок Боржави саме за ягодами: за відгуками відвідувачів, у сезон чорниця (яфина) вкриває всі сусідні верхи, і в серпні на схилах завжди багато збирачів. На нижчих узліссях трапляються малина та ожина. Навесні, коли на нижчих полонинах уже цвітуть анемони й сольданели, на затінених схилах Магури ще лежать сніжники, а восени буковий пояс під вершиною стає жовто-багряним.
Боржава входить до Смарагдової мережі (Emerald Network) — європейської системи охорони оселищ рідкісних видів, захищених Бернською конвенцією. Над хребтом пролягає міграційний шлях птахів, тому плани збудувати на гребені вітрову електростанцію з десятками високих турбін викликали гострий спротив екологів і туристичної спільноти.
Слово «магура» часто трапляється в карпатській топоніміці. Його пов'язують із румунським măgură — окремий заокруглений пагорб, гора з лісистою вершиною або курган. Тому Магур у Карпатах кілька, і цю вершину не варто плутати, наприклад, із Магурою в Горганах. Походження другої частини назви достовірно не з'ясоване: краєзнавці наводять різні версії, від давніх власників чи мешканців полонин до суто мовних гіпотез, але жодна не має надійного підтвердження. На картах і в треках шукайте обидві форми — «Жид-Магура» та «Магура-Жиде».
Слово має й міфологічний відгомін. У переказах, пов'язаних зі слов'янською традицією, Магура — крилата діва в обладунках, хмарна панна, донька громовержця: вона співає воїнам у битві, а загиблим дарує безсмертя. Назву вершини ця постать не пояснює, але добре пасує до відкритої вітряної маківки, над якою раз у раз пропливають хмари.
З Пилипця через Гимбу. Найкоротший варіант. Старт — у селі на висоті близько 700 м. Частину набору висоти можна зрізати крісельним підйомником на схили Гимби, далі треба йти пішки гребенем на схід. Від Гимби до Жид-Магури близько 2 км по прямій, стежка трохи довша, перехід займає орієнтовно годину. За відгуками туристів, з боку Пилипця підйом на Магуру майже не відчувається, тому дехто недооцінює маршрут. Без підйомника шлях перетворюється на повноцінний підйом крізь ліс на полонину.
З Ізок або Буковця. Довший маршрут «знизу» проходить через проміжні верхи Кичерка (близько 776 м) і Черлис (близько 838 м) з виходом на гребінь. За поширеними описами, це близько 17 км туди й назад, набір висоти приблизно 1000 м і 7–8 годин ходу. Технічно стежка нескладна, але дистанція вимагає витривалості, тож стартуйте зранку. Спуск до Буковця, за словами туристів, доволі швидкий.
Траверс Боржави. Вершина — природна ланка гребеневих переходів. Популярне поєднання — Гимба, Стій і Жид-Магура за один вихід, так званий «Королівський трек». Повний траверс масиву від Воловця до Міжгір'я має близько 45–53 км, на які закладають 3–4 дні з ночівлями в наметах. Для тих, хто йде від Міжгір'я, підйом на Магуру стає одним з останніх серйозних випробувань на витривалість. Цифри для коротких радіалок і денних кілець у різних джерелах розходяться, тож перед виходом звірте довжину, перепад висот і час саме для свого треку.
Опорні села — Пилипець, Ізки та Буковець, усі вони в зоні тяжіння селища Воловець. Автомобілем зі сходу й центру України їдуть трасою М06 Київ — Чоп до Нижніх Воріт, далі — дорогою Т-07-18 Нижні Ворота — Воловець — Міжгір'я. Від Воловця до Пилипця близько 15 км. З Прикарпаття зручніше заїхати через Долину й Міжгір'я трасою Р21 і далі тією ж Т-07-18. Від Львова до Пилипця приблизно 190 км, від Ужгорода — близько 135 км. Гірські дороги звивисті, тож час у дорозі закладайте з запасом.
Без авто найпростіше доїхати потягом до станції Воловець на магістральній лінії Львів — Чоп. Звідти до Пилипця, Подобовця та Ізок курсують місцеві автобуси й маршрутки, є також сполучення зі Свалявою, Мукачевом та Ужгородом; багато хто бере від станції таксі. Якщо плануєте маршрут із підйомником, заздалегідь уточніть, чи він працює: розклад залежить від сезону й погоди.
Вода. Боржава — сухий хребет: на гребені джерела ненадійні, а спуск по воду в яри забирає час і може бути небезпечним на крутих схилах. Беріть щонайменше 1,5–2 л на людину на денний перехід, у спеку — більше, і щось калорійне для перекусу.
Погода й вітер. Безліса маківка відкрита всім вітрам, на ній помітно холодніше, ніж у селі, а хмара може сісти на гору за кілька хвилин. Навіть у сонячний ранок покладіть у рюкзак вітро- й вологозахисну куртку, шапку та теплий шар. У грозу на гребінь не виходьте.
Навігація. На широкій полонині в тумані орієнтири зникають, і напрямок втрачається швидко. Завантажте трек в офлайн-навігатор (OsmAnd, Organic Maps), візьміть павербанк і, за можливості, паперову карту. Повідомте комусь маршрут і час повернення, плануйте спуститися завидна — восени темніє рано.
Сезон. Комфортно ходити з кінця травня по жовтень. Наприкінці весни в затінених складках схилу ще лежить сніг, а стежки вологі; у липні й серпні — тепло, довгий день і ягоди; рання осінь дає найпрозоріше повітря й далекі панорами. Відвідувачі відзначають, що тут спокійно в будь-яку пору року, бо до Магури доходить значно менше людей, ніж до Гимби. Взимку схили лавинонебезпечні, а район приваблює фрірайдерів, тому зимові виходи — лише для досвідчених, з лавинним спорядженням і відповідними знаннями.
Взуття. Трекінгові черевики з чіпкою підошвою обов'язкові: трава після дощу слизька, лісова стежка кореняста, а спуски бувають крутими. Палиці розвантажать коліна на довгому маршруті з Буковця.
Поряд. Під північними схилами Гимби — водоспад Шипіт, один із найвідоміших в Україні, а саму Гимбу й Стій легко долучити до власного міні-траверсу. У селах долини є садиби та невеликі готелі, тож переночувати перед раннім стартом нескладно. На полонині не розпалюйте вогнищ, не рвіть рослин і забирайте сміття з собою.
Жид-Магура дає кругову панораму Боржави без натовпу й без складного технічного підйому. З маківки видно весь гребінь, від Стою до Гимби, і дальні хребти Закарпаття, а внизу, як на макеті, лежать долини з селами й стрічками доріг. На світанку долини часто затоплює туман, з якого стирчать лише найвищі верхи, а ввечері трава на схилах стає золотистою. Від Гимби сюди година ходу гребенем, тож вершину легко додати до популярного виходу з Пилипця, а в серпні — поєднати з чорничним сезоном. Для тих, хто стартує з Ізок чи Буковця, це повноцінний денний похід із набором висоти близько кілометра.
Карпатська природа тут просто неймовірна. Це місце добре відоме серед місцевих завдяки дуже великим заростям чорниці. Усі вершини буквально вкриті нею, тож якщо приїхати сюди в ягідний сезон, відірватися майже неможливо 😄
Дуже гарна гора з неймовірним краєвидом. Схоже, вона поступається популярністю хіба що Гимбі, і сюди доходять туристи з навколишніх сіл. Якщо підніматися з боку Пилипця, набір висоти майже не відчувається, тому дехто недооцінює цей маршрут. А от коли йти стежкою від Міжгір'я, ця гора стає однією з останніх серйозних перевірок на витривалість. Підйом мені дуже сподобався, гора справді класна.
Полонина Боржава, Закарпатська область
Великий Верх, Закарпатська область
Hora Stiy, Закарпатська область
Гемба, Закарпатська область
Шипіт, Закарпатська область
M75J+7CR, Пилипець, Закарпатська область, 90011
село, Пилипець, Закарпатська область, 90011