Максим Рибчинський
Красивий квартал дуже, но жалко що не всі будівлі пройшли реставрацію, і деякі з них в поганому стані
Вірменська вулиця у Львові пролягає північним краєм Старого міста, і від площі Ринок до неї лише кілька хвилин пішки. Свій шлях вона бере біля проспекту Свободи, а впирається в мури давнього монастиря домініканців, тож загалом у ній приблизно 450 метрів. Це одна з найдавніших вулиць Львова: її проклали разом із середньовічним містом усередині оборонних мурів.
Колись тут було серце вірменського кварталу. Століттями на цій вулиці жили вірменські купці й ремісники, тут збудували свій собор, палац архієпископа і будинки найзаможніших родин. Сьогодні Вірменська тиха й пішохідна, а про її славетне минуле нагадують лише бруківка, старі кам'яниці, галереї та кав'ярні, хоча за кожним номером будинку ховається своя історія.
Перші вірмени з'явилися на цих землях, найімовірніше, в середині XIII століття. Чимало з них прийшли з Кафи (нинішньої Феодосії) та інших колоній, тікаючи від навал на свою батьківщину. Спершу вони оселилися біля Старого Ринку, а після 1356 року, коли Львів отримав магдебурзьке право і почав забудовувати нове середмістя, вірменський квартал перемістився в його північно-східну частину.
Громада жила за власними правилами. Духовним центром був собор, який 1364 року став осідком вірменського єпископа для всіх вірмен Русі й Волощини. Світськими справами опікувалися війт і рада старійшин, а суперечки вирішували за власним звичаєвим правом. Вірмени мали свою школу, шпиталі, бібліотеку й навіть театр, а 1616 року у Львові запрацювала перша вірменська друкарня.
Найбільше вірмени прославилися торгівлею. Через їхні руки йшли каравани зі Сходу до Європи, а самі вірменські купці часто служили перекладачами для всіх іноземних торговців у місті. Ювеліри, шкіряники й гаптувальники з громади теж мали добру славу. У середині XVII століття у Львові жило понад дві тисячі вірмен, але згодом громада поступово асимілювалася: 1630 року архієпископ Миколай Торосович уклав унію з Римом, і на початку XX століття від давньої колонії лишилися хіба що прізвища.
Сучасна вулиця складається з трьох колишніх вулиць, які довго мали різні назви. Відтинок між Театральною та Краківською 1444 року називали Пекарською, бо тут жили пекарі, а пізніше Університетською. Частину від проспекту Свободи до Театральної наприкінці XIX століття назвали на честь роду Дідушицьких: Володимир Дідушицький заснував поруч Природничий музей. Власне Вірменською з давніх часів звався лише відтинок від Краківської до Домініканського монастиря.
Офіційна назва з'явилася 1871 року. За німецької окупації вулицю перейменовували, а 1944 року три відтинки об'єднали в одну вулицю, якій 1946 року дали сучасну назву.
Іноземні гості міста колись вважали Вірменську не гіршою за Ринок чи Руську. Ще у 1400-х роках вулицю вимостили каменем, підвели до будинків воду й зробили стоки для зливи. Проте велика пожежа 1527 року знищила дерев'яну готичну забудову, і вулицю відбудували з каменю в дусі ренесансу. Ділянки були вузькими й довгими: будинок виходив на вулицю лише своїм вужчим боком, переважно на три вікна, а в глибині ділянки мав господарське подвір'я.
Згодом Вірменська ще не раз горіла, зокрема 1748 і 1778 року, а 1704 року місто пограбували шведські війська. Будинки перебудовували, об'єднували й надбудовували, тож ренесансні фасади отримали барокові, класицистичні й пізніші риси. Деякі кам'яниці досі мають широкі в'їзні брами, через які колись заїжджали вози, а на інших від них лишилися тільки сліди арок.
Головна пам'ятка кварталу Вірменський собор Успіння Пресвятої Богородиці (Вірменська, 7). Храм почали будувати 1363 року на гроші двох купців, Якова з Кафи та Паноса, а повністю закінчили аж 1437 року. Храм кілька разів перебудовували, тож у ньому поєднуються давня вірменська традиція, ренесанс, бароко й розписи 1920-х років, які виконав Ян Генрик Розен.
З вулиці до собору ведуть ворота з фігурою Богородиці 1664 року, яку перенесли сюди з колишньої Краківської брами. Перед південним фасадом храму колись був вірменський цвинтар, і тепер подвір'я вимощене надгробними плитами, найстаріші з яких датовані XVI століттям. Біля муру прилаштована дерев'яна каплиця «Голгофа» XVIII століття.
Окремо від церкви розташована триярусна дзвіниця, яку 1571 року збудував Петро Красовський на місці старішої. Унизу в ній є прохід, а в сусідньому будинку на № 7 і 9 колись жили архієпископи, тут же були канцелярія, бібліотека та архів. Між цим будинком і собором проходить вузька вуличка, згадана ще 1598 року: нею й досі можна вийти на вулицю Лесі Українки.
У глибині кварталу, на Лесі Українки, 14, з початку XVI століття до 1940 року працював вірменський банк «Mons Pius». Він позичав гроші, посередничав у торгівлі та приймав речі в заставу. Нині в його залах знаходиться ресторан із тією ж назвою, а на місці старого цвинтаря розташоване його колишнє літнє подвір'я.
Більшість кам'яниць на Вірменській мають статус пам'яток архітектури. Ось кілька, біля яких варто зупинитися:
На розі Вірменської та Краківської колись був будинок, який львів'яни прозвали «домом смерті». 1922 року він обвалився і поховав під уламками кілька десятків людей. Після цього на ділянці довго нічого не будували: тут був спортивний, а потім дитячий майданчик, а в роки перебудови з'явився стихійний ринок, з якого виріс нинішній «Вернісаж».
Під час розкопок, які тривали з 2007 по 2011 рік, археологи знайшли тут фундаменти старих кам'яниць, кераміку давньоруських часів і два скарби. З 2015 по 2020 рік на цьому місці звели готель.
На Вірменській, 19 працює кав'ярня «Вірменка», яку відкрили 1979 року. У 1980-х і 1990-х вона була улюбленим місцем львівських неформалів, художників і студентів: тут обмінювалися забороненою літературою, слухали рок і довго сперечалися над чашкою кави. 1987 року біля неї відбулася одна з перших мирних політичних демонстрацій часів перебудови.
Вулиця закінчується брамою, під склепінням якої з 1996 року розташована виставкова зала мистецького об'єднання «Дзиґа». Разом із галереями, майстернями та невеликими кав'ярнями це створює ту богемну вулицю, яку люблять і львів'яни, і гості міста.
Найзручніше почати від площі Ринок: пройдіть вулицею Краківською до перехрестя з Вірменською, а звідти поверніть до собору. Наскрізного руху машин тут майже немає. Зранку вулиця тиха, і фасади добре освітлені, а вдень на ній людно біля входу до соборного подвір'я. Щоб побачити все, про що йдеться вище, вистачить години неспішної прогулянки, а якщо зайти в собор і посидіти у «Вірменці», закладіть більше часу.
Вірменська показує Львів, у якому кілька століть поруч жили різні громади, кожна зі своїм храмом, судом і звичаями. За пів години тут можна пройти повз собор XIV століття, вимощене надгробками подвір'я, ренесансну браму на № 20, «Будинок пір року» й кав'ярню, де збиралися неформали пізньорадянського Львова. Відійдіть від людного Ринку на кілька кроків, і місто зміниться: стане тихішим і старшим.
Відстані вказані по прямій. Що ще подивитися в центрі Львова, читайте на сторінці міста.
У північно-східній частині середмістя, поруч із площею Ринок. Його головна вулиця Вірменська, а собор, колишній банк і палац архієпископа розташовані між нею та вулицею Лесі Українки.
Близько 450 метрів: від проспекту Свободи до мурів колишнього Домініканського монастиря.
Вірменський собор і його подвір'я з надгробками, дзвіницю 1571 року, «Будинок пір року» на № 23, ренесансну браму на № 20, бароковий палацик на № 13 та кав'ярню «Вірменка» на № 19.
На вулиці Вірменській, 19. Вона працює з 1979 року.
Від середини XIV століття тут був центр вірменської громади Львова. Офіційно назву закріпили 1871 року, а в нинішніх межах вулиця існує з 1944 року.
Красивий квартал дуже, но жалко що не всі будівлі пройшли реставрацію, і деякі з них в поганому стані
Львівські вірмени намагалися відтворити на чужині куточок власної батьківщини у поєднанні з європейською архітектурною традицією. Тогочасні вірменські архітектори звели тут цікаві зразки ренесансу, рококо, ампіру, класицизму. Забудова Вірменського кварталу була своєрідною, із урахуванням тогочасних тенденцій. Чимало будинків до другої половини XVIII століття мали широкі в’їздові брами, у деяких вони збереглися й до сьогодні.
Гарний закаулок у Львові, особливо вночі
площа Соборна, 1
площа Ринок
вулиця Руська 5/7
вулиця Генерала Чупринки 50-52
Музейна площа, 1
вулиця Театральна 11
вулиця Чернеча Гора 1
вулиця Вірменська 7/13