На вулиці Театральній, за кількасот метрів від площі Ринок, розташований перший бароковий храм Львова. Єзуїти завершили будівництво 1630 року, і тоді храм був найбільшою святинею міста, розрахованою на 4-5 тисяч вірян. Відтоді будівля встигла побути гарнізонною церквою австрійського війська, понад 60 років простояти книгосховищем і знову стати військовим храмом, тепер уже для українських захисників.
Під підлогою храму розташоване одне з найбільших відкритих для відвідувачів підземель Львова з криптами, залишками середньовічної школи та макетами давнього міста. Нижче розповідаємо, звідки в храму три назви, що подивитися всередині й під землею і як потрапити на екскурсію.
Коротко про храм
Адреса
Львів, вулиця Театральна, 11; вхід до підземелля з проспекту Свободи
Збудовано
з 1610 по 1630 рік, архітектор Джакомо Бріано
Конфесія
УГКЦ, Центр військового капеланства Львівської архієпархії
Підземелля
щодня з 10:00 до 18:00, самостійний огляд або екскурсія тривалістю до 40 хвилин
Статус
пам'ятка архітектури національного значення, частина ансамблю історичного центру Львова у списку ЮНЕСКО
Коротко про храм
Адреса
Львів, вулиця Театральна, 11; вхід до підземелля з проспекту Свободи
Коротко про храм
Збудовано
з 1610 по 1630 рік, архітектор Джакомо Бріано
Коротко про храм
Конфесія
УГКЦ, Центр військового капеланства Львівської архієпархії
Коротко про храм
Підземелля
щодня з 10:00 до 18:00, самостійний огляд або екскурсія тривалістю до 40 хвилин
Коротко про храм
Статус
пам'ятка архітектури національного значення, частина ансамблю історичного центру Львова у списку ЮНЕСКО
Костел єзуїтів, гарнізонний храм чи церква Петра і Павла
Усі три назви належать одній будівлі. Офіційно це Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла: так його назвали 2011 року, коли церкву передали військовим капеланам Української греко-католицької церкви. Посвяту апостолам Петру і Павлу храм має від самого початку, ще з часів єзуїтів. А «костелом єзуїтів» його досі називають львів'яни та екскурсоводи, бо понад 150 років тут служив орден Товариства Ісуса.
Якщо шукаєте розклад богослужінь, трансляції чи концерти, то шукайте за назвою «Гарнізонний храм». Якщо ж вас цікавлять історія та екскурсії підземеллям, то в путівниках це місце частіше описують як костел єзуїтів.
Як єзуїти будували свій костел
Перші отці-єзуїти приїхали до Львова 1584 року на запрошення архієпископа, проте місто зустріло їх неприязно: тут уже діяло чимало католицьких орденів, а учні катедральної школи навіть закидали камінням їхню каплицю. Тільки після втручання Папи Римського єзуїти повернулися й отримали ділянку біля західного міського муру. Спершу вони служили в невеликій дерев'яній каплиці, а 1608 року відкрили поруч колегію.
Наріжний камінь мурованого костелу заклали 1610 року. Найбільше грошей дала шляхтянка Ельжбета Сенявська, а будівництвом з 1618 року керував головний архітектор ордену Джакомо Бріано, який приїхав з Італії. Головний фасад він створив за взірцем римської церкви Іль-Джезу - головного храму ордену, і саме ця будівля стала першою архітектурною спорудою Львова у стилі бароко. Будівлю завершили 1630 року, а внутрішнє оздоблення тривало до 1660 року. Костел являв собою тринефну базиліку завдовжки 41 метр і заввишки 26 метрів, причому центральний неф був удвічі вищий за бічні. Наступні 100 років саме ця будівля була взірцем для багатьох костелів Львова та Галичини.
Фасад, фрески і скарби інтер'єру
Фасад поєднує риси пізнього ренесансу й раннього бароко: великі коринфські пілястри, фронтон із волютами (спіральними завитками по боках), ніші зі скульптурами. Постаті Богородиці, архангела Гавриїла та святих Войцеха і Станіслава у верхньому ярусі датуються XVII століттям. Чотири фігури єзуїтських святих у нижніх нішах, серед них Ігнатій Лойола та Франциск Ксаверій, з'явилися під час реставрації 1890-х років. Їх виконав скульптор Фелікс Павлінський.
Інтер'єр отримав нинішній вигляд після пожежі. У 1740-х роках родина Дідушицьких профінансувала перебудову: замість рядів бічних каплиць з'явилися бічні нефи, а склепіння розписали майстри з Брно, Франц Екштайн і його син Себастьян. Над вівтарем видно фреску «Святий Павло, апостол народів» з картою світу, слонами, верблюдами й левами, а в бічній наві є панорама Львова під час турецької облоги 1672 року. Реставрація понад 1300 квадратних метрів розписів тривала шість років і завершилася 2021 року.
Зверніть увагу на розп'яття з ебенового дерева у правій наві, яке до Першої світової війни було чорним, а також на ікону-триптих Богородиці XVII століття. Її вважають найважчою іконою Львова, бо вона зроблена як дерев'яна шафа завтовшки близько 30 сантиметрів. Орган храму за австрійських часів мав рідкісний регістр, через який звучав майже як духовий оркестр. Нині інструмент не діє і чекає на реставрацію.
Фрески і вівтар Гарнізонного храму / Photo by Djonni Fas
Дзвіниця, якої більше немає
1702 року будівничий Валентин Годний прибудував до південної частини храму чотиригранну дзвіницю, яка стала найвищою вежею Львова. 1754 року на ній встановили годинник. Коли 1826 року обвалилася вежа ратуші, міська влада почала побоюватися за інші високі споруди, і 1830 року дзвіницю розібрали. Замурований вхід на неї досі показують на екскурсіях храмом, а в підземеллі можна побачити макет костелу з дзвіницею.
Колегія, з якої почався університет
Єзуїти завжди починали із школи, а вже потім будували храм. Львівська колегія прийняла 1608 року двісті учнів, а 1630 року їх уже було чотириста. Навчали безкоштовно граматики, риторики, поетики, математики та мов, при колегії діяли театр, бібліотека, бурса для бідних студентів і астрономічна обсерваторія. 1661 року король Ян Казимир надав колегії права академії, і саме від цієї дати веде свій родовід Львівський університет імені Івана Франка. Серед учнів єзуїтської школи називають Богдана Хмельницького, про що нагадує меморіальна таблиця.
Гарнізонна церква, книгосховище і повернення
1773 року Папа скасував орден єзуїтів, і австрійська влада віддала храм під військову гарнізонну церкву. Після відновлення ордену єзуїти повернулися до Львова 1820 року, а 1836 року знову отримали свій костел. XX століття виявилося для храму важким: двічі, 1919 і 1939 року, в нього влучали артилерійські снаряди, і після пожежі 1939 року будівля двадцять років стояла без даху. Повноцінну покрівлю відновили лише 1959 року.
1946 року єзуїти остаточно покинули Львів і вивезли найцінніше начиння, а храм на 65 років закрили для вірян. Тут розмістили сховище Львівської наукової бібліотеки імені Стефаника з приблизно 2,5 мільйона книжок. Їх вдалося перевезти до нового приміщення лише восени 2011 року, на це знадобилося понад 140 військових вантажівок. 6 грудня 2011 року, на 20-ту річницю Збройних Сил України, храм освятили як гарнізонний. Першим настоятелем став отець Степан Сус, нині єпископ. Сьогодні тут моляться військові та їхні родини, поминають полеглих захисників, а на недільні літургії приходять і звичайні львів'яни.
Підземелля гарнізонного храму
Під храмом лежить підземелля площею близько 1300 квадратних метрів з приблизно десятьма залами. Його стіни мають товщину від трьох з половиною до чотирьох метрів, тому під час воєн тут ховалися від обстрілів. До кінця XVIII століття підземелля служило криптою: тут ховали фундаторку Ельжбету Сенявську, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, представників родів Дідушицьких, Потоцьких і Замойських. За австрійських часів поховання вивезли, проте в одній із зал досі зберігся кам'яний саркофаг архієпископа Миколая Вижицького, який так і не використали за призначенням.
Найдавніші стіни підземелля старші за сам храм. До приходу єзуїтів на цьому місці була міська катедральна школа XIV століття, і на другому рівні збереглися фрагменти її мурів та три вхідні портали. В окремих залах показують пластичні панорами Львова княжої доби, готичного міста до пожежі 1527 року і барокового Львова 1740-х років. Ці макети створило подружжя Ігор і Любов Качор. У відновленій каплиці можна помолитися перед хрестом з мощами дванадцяти апостолів. Підземелля розкопане лише приблизно на третину, тож дослідники сподіваються знайти тут ще більше.
Як відвідати храм і підземелля
Храм відчинений щодня з ранку до вечора, вхід вільний. Під час богослужінь поводьтеся тихо, а фотографувати всередині можна лише без спалаху і так, щоб не заважати людям, що моляться. Актуальний розклад літургій шукайте на сайті Центру військового капеланства kapelanstvo.info.
Вхід до підземелля розташований з боку проспекту Свободи. Самостійно оглянути його можна щодня з 10:00 до 18:00. Екскурсії з гідом тривають від 30 до 40 хвилин і проходять у понеділок, вівторок, п'ятницю, суботу та неділю. Окремо можна домовитися про екскурсію храмом, під час якої показують хори та галереї, або про комплексну програму на годину-півтори. Розклад і вартість квитків уточнюйте заздалегідь за телефоном +38 067 373 36 83 (щодня з 10:00 до 18:00). У коридорах підземелля подекуди низькі проходи й нерівна кам'яна підлога, тож одягніть зручне взуття.
У гарнізонному храмі поєдналися майже всі епохи Львова. Під підлогою збереглися мури середньовічної школи та шляхетські крипти, над ними піднімається перший бароковий костел міста з фресками XVIII століття, а за останні 80 років будівля встигла побути радянським книгосховищем і стати місцем молитви за українських військових. Мало де у Львові можна за годину побачити мури XIV століття та панораму всього старого міста, а потім піднятися до склепіння з картою світу, яка вражала львів'ян ще триста років тому.
Поширені запитання
Де знаходиться гарнізонний храм у Львові?
На вулиці Театральній, 11, неподалік площі Ринок. Вхід до підземелля розташований з боку проспекту Свободи.
Чому гарнізонний храм називають костелом єзуїтів?
Його збудував орден єзуїтів з 1610 по 1630 рік, і орден служив тут понад півтора століття. Назва «гарнізонний» походить від військових, яким храм належав за Австрії та знову належить з 2011 року.
Як потрапити в підземелля гарнізонного храму?
Самостійно щодня з 10:00 до 18:00 або з екскурсією на пів години чи трохи довше у понеділок, вівторок, п'ятницю, суботу та неділю. Розклад і ціну квитка уточнюйте за телефоном +38 067 373 36 83.
Хто похований у підземеллі костелу єзуїтів?
У криптах ховали фундаторку храму Ельжбету Сенявську, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, представників родів Дідушицьких, Потоцьких і Замойських. За австрійських часів поховання перенесли, а в підземеллі залишився порожній саркофаг архієпископа Миколая Вижицького.
Яка конфесія служить у храмі зараз?
З 2011 року храмом опікується Центр військового капеланства Львівської архієпархії УГКЦ, тож богослужіння відбуваються за греко-католицьким обрядом.
Location
Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла (костел єзуїтів)
Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла (костел єзуїтів) —
Reviews
Average user rating
5.0
5 Ratings & 5 Reviews
Rating breakdown
5
5
4
0
3
0
2
0
1
0
Криця Ольга
5/5
Один із найсильніших за атмосферою храмів Львова. Гарнізонний храм — це не лише архітектурна пам’ятка, а місце глибокої тиші, пам’яті й внутрішньої сили.
Будівля вражає своєю величною бароковою архітектурою, високими склепіннями та простором, який ніби піднімає думки вгору. Усередині — стримано, але дуже змістовно: ікони, меморіальні елементи, присвячені військовим, створюють особливу атмосферу шани й вдячності.
Це діючий храм Української греко-католицької церкви, який став важливим духовним осередком для військових і їхніх родин. Тут відчувається глибина часу і сучасність одночасно — місце, де переплітаються історія, віра та реальність сьогодення.
Попри центральне розташування, всередині панує спокій і зосередженість. Хочеться затриматися довше, запалити свічку, подумати про важливе.
Плюси:
* сильна духовна атмосфера;
* красива та велична архітектура;
* історичне й сучасне значення;
* розташування в центрі міста.
Висновок:
Гарнізонний храм — це місце, яке відчувається серцем. Тут не просто красиво — тут глибоко, щиро й по-справжньому ⛪🇺🇦✨
Лідія С
5/5
Це просто щось. Я не релігійна людина але це дуже градіозно і варто уваги. Фотографувати не можна, по знаках, та як я розумію якщо без звуку та без спалаху, не зважаючи прихожанам то нічого. Здивували туристичні групи, де гід досить голосно щось розповідала, як на мене мала б це озвучити ззовні та заходити тихо та з повагою, все ж таки це храм а не ще одне туристичне місце
Rostyslav Yur
5/5
Церква дуже красива , а таком в неї є підземелля і я в ньому побував. Мені все сподобалось.
Якщо йти по тунелям , то можна побачити маленькі кімнатки , так вот в них колись були замуровані гроби , але не хвилюйтесь , там їх більше немає( при тому могли собі таке дозволити лише багаті люди , так вийшло що їх перепоховали , але вже на цвинтар). Також можу скажи один цікавий факт про саму церкву: до 2012 року в церкві знаходилось понад 3000000 книжок , а тоді їх просто вивезли.
Ось фото самих тунелів: