До малого водоспаду ми доїхали машиною, а далі ще близько 1,5 км йшли пішки. Дорога дуже непроста - сильно трясе, місцями хитає, а 4 км за 25 хвилин, як показувала карта, виявилися навіть довшими. Їхали в суху погоду: калюж не було, але траплялися каміння та багато вибоїн. По дорозі двічі треба переїжджати річку, вона неглибока, та все ж варто це врахувати. Біля цих місць є оновлені містки для пішоходів. Їхати сюди краще на авто з високим кліренсом, і тільки якщо не шкода підвіски - кросовер, мабуть, проїде, але машину все одно шкода. Сам водоспад красивий, хоча в посуху, коли ми були у серпні 2025, води було небагато. Поряд є галявина з альтанками, столиками для відпочинку та дерев'яним туалетом. Людей на маршруті небагато, що трохи насторожує, але інколи трапляються вказівники, і це заспокоює. Зв'язку взагалі немає. Ми йшли з трьома дітьми, тож, мабуть, вдруге я б туди не поїхала.