HV
Місце гарне для прогулянки, але, на жаль, жодного вказівника, місцезнаходження на карті не працювало. Ми звернули не туди і довелось лазити по крутим пагорбам.
Вид гарний.
Скельний монастир розташований на південно-східній околиці села Розгірче Стрийського району, на лісистому схилі над долиною річки Стрий. У пісковиковій скелі заввишки до 25 метрів люди вирубали келії й церкву: три приміщення на двох рівнях, сходи, вікна й ніші. Таких пам'яток у Галичині лише кілька, і вхід сюди вільний.
Скелі входять до заповідного урочища «Розгірче», створеного 1984 року. Від околиці села до них лише близько 200 метрів, та попри це обов'язково візьміть навігатор або мапу, бо скелі сховані в лісі й без вказівників легко пройти повз них.
Скельний масив тягнеться зі сходу на захід майже на 400 метрів, а завширшки сягає близько 50 метрів. Це пісковик, який утворився на дні давнього моря задовго до того, як Карпати набули нинішнього вигляду. Камінь достатньо м'який, щоб його можна було тесати, і водночас міцний: келії простояли щонайменше шість століть без жодних відновлень чи реконструкцій.
Окрім головного масиву, трохи вище розташовані дві невеликі скелі, між якими стежка проходить наче крізь браму, тому їх здавна й називають брамою монастиря. А приблизно за 200 метрів на південний захід є ще одна скеля з печерою та вибитими на камені грецькими хрестами.
Монастир має два яруси, які всередині не сполучаються: до кожного веде окремий вхід ззовні. Унизу розташована велика кімната, яка колись була житловою, і менша, схожа на комору. Над входом вирізано кругле віконце. Усередині нині є ікони й лампадки, а на кам'яному ложі лежить скульптура Христа.
До верхнього ярусу ведуть 18 витесаних у камені сходинок, а поруч із ними видно вертикальні отвори, до яких колись кріпилися дерев'яні перила. Нагорі була церква, яку дослідники описують як тридільну: з притвором, основною частиною та вівтарем. У стінах залишилися ніші, вирізи для одвірків і віконних рам, тож колись тут були двері й вікна, імовірно засклені. Від 2003 року в церкві є невелика ікона, яку відвідувачі прикрашають квітами та свічками.
На стінах і довкола багато написів і знаків. Серед них давні символи, які дослідники називали рунами, хрести, написи XVII століття, а подекуди й зовсім сучасні автографи туристів.
Точної дати ніхто не знає. Перша письмова згадка про монастир припадає на другу половину XV століття, а саме село відоме з 1460 року. Найпоширеніша версія пов'язує заснування з ченцями, які після монгольської навали 1240-х років тікали з Києва й шукали тихе, важкодоступне місце в передгір'ях. Інші дослідники відносять перші келії до X або XII століття, а частина вважає, що приміщення в скелі вирубали ще язичники, а ченці лише пристосували їх під монастир.
Цю версію підтримує знахідка археологів: 1990 року неподалік скель виявили рештки поселення хліборобів, які жили тут ще у VIII і VII століттях до нашої ери. За переказами, монастир був чоловічим. Ченці жили відлюдно, більшість із них дали обітницю мовчання, а селян пускали до себе хіба що на свята. Харчувалися ягодами й грибами з лісу, а гроші заробляли, продаючи мед із власної пасіки.
Першим цими скелями всерйоз зацікавився Іван Вагилевич, один із «Руської трійці». У 1830-х роках він об'їздив скелі в Уричі, Розгірчі, Бубнищі та Верхньому Синьовидному, шукаючи давні наскельні написи. Вагилевич вважав, що частина знаків дохристиянська, і 1838 року надрукував статтю «Печери в Розгірчу» в «Часописі Чеського музею».
Найґрунтовніше комплекс описав археолог Богдан Януш, який підписувався псевдонімом Василь Карпович. Його працю видали 1930 року, і саме від нього походить думка, що внизу ченці жили, а нагорі молилися. Пізніше про скелі писали й інші дослідники, і суперечка про вік пам'ятки триває досі.
Власним авто. Зі Стрия рушайте в бік Моршина й одразу за мостом через річку Стрий поверніть праворуч. Далі асфальтом через Братківці, Жулин і Семигинів до Розгірчого близько 17 кілометрів. Вказівників небагато, а навігатор іноді веде не туди, тож орієнтуйтеся на церкву святого Миколая і їдьте до східної околиці села. У суху погоду можна під'їхати майже до підніжжя скелі.
Потягом або автобусом і пішки. Приміські потяги зі Львова в бік Сколе зупиняються на станції Нижня Стинава, а автобуси зі Стрия до Сколе біля повороту на Стинаву. Звідти до села веде довгий пішохідний міст через Стрий, прокладений разом із трубопроводом: він хитається й поскрипує, але місцеві ходять ним щодня. Далі головною вулицею повз джерело мінеральної води «Соленка» та муровану церкву святого Миколая 1888 року до східної околиці, а там польова дорога й серпантинна стежка виводять до скель.
Найкраще приїжджати в теплу пору року: після дощів польова дорога розкисає, а взимку підйом стає слизьким. Візьміть зручне взуття, воду й ліхтарик, щоб роздивитися темніші кути келій.
У Розгірчі можна зайти в келії, яким щонайменше п'ять століть, піднятися тими самими сходами, що й ченці, і побачити, як людина зробила зі скелі і дім, і храм. Тут немає реставраційного блиску чи натовпів, лише ліс, камінь і вид на долину Стрия зі схилу. Монастир легко поєднати з іншими пісковиковими скелями передгір'я в одну поїздку вихідного дня.
Усього за 16 кілометрів по прямій розташоване Сколе, звідки починаються маршрути Сколівськими Бескидами, тож монастир зручно поєднати з поїздкою в гори. По дорозі варто заїхати й до водоспаду Кам'янка біля Дубини: до нього близько 14 кілометрів по прямій, а від траси веде легка лісова стежка. А якщо ви їдете зі Львова, зазирніть у наш путівник що подивитися у Львові і в добірку цікавих місць Львівщини.
На південно-східній околиці села Розгірче Стрийського району Львівської області, на лісистому схилі над річкою Стрий, приблизно за 200 метрів від останніх будинків.
Автомобілем зі Стрия через Братківці, Жулин і Семигинів, це близько 17 кілометрів. Або потягом до станції Нижня Стинава і далі пішки через міст над Стриєм та через село.
Ні, вхід вільний, кас і охорони тут немає, а до скель можна прийти будь-коли.
Перша письмова згадка датується другою половиною XV століття, але дослідники вважають келії старшими і відносять їх до періоду від X до XIV століття.
Житлову кімнату й комору на нижньому ярусі, 18 вирубаних у камені сходинок і скельну церкву з нішами та іконою на верхньому ярусі.
Місце гарне для прогулянки, але, на жаль, жодного вказівника, місцезнаходження на карті не працювало. Ми звернули не туди і довелось лазити по крутим пагорбам.
Вид гарний.
Є варіант не їхати тим берегом ріки спеціально, а відвідати якщо ви рухаєтесь трасою Київ - Чоп. Залишаєте машину біля повороту з траси на Нижню Стенаву. Переходите пішохідним мостом в село Розгірче. По дорозі пробуєте воду із дивного джерела - обережно, дуже мінеральна. Далі вуличками милого села до монастиря. Є захід з обох боків. Монастир цікавий. Є де полазити скелями. Територія доглянута, а згори - чудові краєвиди. Весь маршрут займе десь півтори неспішних години. Якщо погода дозволяє біля моста можна покупатись в Стрию.
Дорога до печерного комплексу поверхнево добра, самі печери є на що подивитися в першій стоять образи і на ложі лежить Ісус Христос, другий поверх по малих, пологих сходах у верх, бажанно дітей і Дружин не пхати, нога послизнеться і травми будуть серйозні, уважно ходити по схилах, дітей тримаючи за ручки, місце красиве, просто для відпочинку з Сімєю.