Андрій Когутич
Озеро дуже красиве, одне з найкращих у Карпатах. Але засмучує, скільки там людей і в якому стані дорога - багато пилу та багнюки. Хотілося б, щоб усі більше берегли природу і частіше ходили пішки.
Високо на хребті Свидовця ховається водойма, що поволі прощається з нами. Озеро Ворожеська (трапляються й інші написання: Ворожеска, а ще давня назва Тритон) живиться талою водою старого сніжника, і кожне спекотніше літо забирає в нього частину сил. Тож якщо ви плануєте мандрівку Карпатами, радимо не відкладати це озеро на «колись»: цілком можливо, що ваше покоління буде серед останніх, хто застане його у звичному вигляді.
Ворожеська має статус гідрологічної пам’ятки природи місцевого значення, і поряд з нею громадська організація «Карпатські стежки» поставила охоронний знак. Та головна її особливість не в табличці, а в тому, що джерелом життя для озера служить сніжник, складений злежалим фірновим льодом. У найжаркіші роки він стаює дощенту, і за умов потепління, яке кліматологи прогнозують на десятиліття вперед, доля водойми виглядає тривожно. Саме ця крихкість і робить кожну зустріч з озером особливою.
Ворожеська розкинулася на висоті близько 1460 метрів над рівнем моря, у Рахівському районі Закарпаття, у межах Карпатського біосферного заповідника на масиві Свидовець. Координати для навігатора: 48.2761015, 24.1927294.
Насправді під однією назвою ховаються дві водойми, розташовані сходинками одна над одною. Верхня, більша, має майже круглі обриси: близько 95 метрів у поперечнику, площу приблизно 0,7 гектара і глибину до 4,5 метра. За п’ятнадцять метрів нижче лежить менша, видовжена чаша: завдовжки близько 76 метрів, завширшки 28, площею десь 0,2 гектара і глибиною до 1,9 метра. Вода в обох прозора настільки, що крізь товщу добре видно похиле замулене дно. Влітку вона прогрівається орієнтовно від 12 градусів, а в найтепліші дні до 16. З живого світу тут трапляються хіба що дрібні види ракоподібних, тож рибалити сюди їхати марно.
Геологічна історія Ворожеськи сягає часів, коли ці схили скував лід. Рухаючись, льодовик видовбував у породі заглибини, а коли мерзлота почала відступати, ці котловани наповнилися спершу кригою, а згодом і чистою водою. Так і народилися свидовецькі озера, прозорі майже до денця. Попри суворе високогір’я, береги Ворожеськи аж ніяк не голі: навесні тут стелиться килим первоцвітів, трапляються зарості сосни та зеленої вільхи, а серед рідкісних рослин ботаніки відзначають ситник трироздільний, вічнозелену осоку й кострицю лежачу. Соковиті трави сусідніх полонин здавна ваблять отари, тож на стежках нерідко можна перестріти овець, коней чи корів.
Науковці давно пояснили, звідки взялася водойма, а от її незвичну назву подарували люди. Переказів про це збереглося два, і обидва закінчуються сумно.
За першим, неподалік пасли овець двоє нерозлучних товаришів. Налетіла люта негода, один з пастухів зірвався з кручі, а другий, кинувшись на порятунок, сам загинув від холоду. На місці, де обірвалося їхнє життя, проступили озера, які й назвали за ворожість цього суворого краю.
Друга історія, як це часто буває в горах, про кохання. Двоє братів закохалися в одну дівчину на ім’я Марічка і, щоб не сваритися, домовилися переплисти гірське озеро навперейми: хто перший, того й наречена. Та щойно вони зайшли у воду, здійнялася буря й потопила обох. Мати, дізнавшись про загибель синів, прийшла на берег і крізь сльози дорікала озеру, питаючи, чому воно таке вороже до неї. Відтоді за водоймою й закріпилася ця назва.
Місцеві жартують, що озеро досі підтверджує свою вдачу: за один день біля нього можна потрапити під грозу й град, пектися на сонці і навіть побачити сніг. Та саме ця непокірність і приваблює: щороку до Ворожеськи приходять сотні мандрівників, і важка дорога радше гартує характер, ніж відлякує.
Підхід до водойми можна обрати під свої сили та кількість вільних днів.
Якщо ви в горах новачок або маєте обмаль часу, починайте від села Чорна Тиса. Транспортом дістаєтеся до кінця села, а далі вас чекає приблизно п’ятикілометровий перехід пішки безпосередньо до озера. Цей шлях найкоротший і не потребує багатоденної підготовки.
Для тих, хто любить тривалі переходи, цікавіший маршрут стартує в селі Кваси. Лісова стежка поступово виводить угору на полонину Браївка, далі ви виходите на свидовецький хребет і прямуєте ним на північ до полонини Стремчеська. Попереду підйом на Близницю (близько 1872 метрів) і одразу за нею на Велику Близницю (приблизно 1881 метр), потому хребет веде до Перемички (близько 1554 метрів), звідки вже видно Драгобрат. Згодом стежка піднімається на Стіг (близько 1704 метрів) і виходить до полонини Геришаска, а за нею крутий спуск приводить просто до озера. Шлях назад можна прокласти як по тому ж самому маршруту так і зійти стежкою вниз до Чорної Тиси.
З селища Ясіня існує два основні варіанти сходжень. Жовтий маршрут бере початок аж з кінця села: вам потрібно пройтись понад одноіменною річкою Свидовець до північного заходу аж до Драгобрата, піднятися на Перемичку, а далі маршрут зливається з червоним. Зелений стартує від місцевої церкви, що називається Струківська, і за зеленими позначками так само виводить до Драгобрата, звідки знову збігається з червоним.
Багатоденні переходи зазвичай забирають кілька днів, і найкращим місцем для ночівлі мандрівники одностайно називають саме береги Ворожеськи: золоті світанки й заходи сонця на воді небесного відтінку, ранкові тумани, густі немов вовняна ковдра, та засніжені вершини над зеленню полонин залишаються в пам’яті надовго.
Від Ворожеськи зручно продовжити похід свидовецьким хребтом: на гору Татарука (близько 1707 метрів), звідки відкривається озеро Апшинець, а далі через полонину Ріпта й перевал Околе можна перейти на Ґоргани, до гори Братківська (близько 1788 метрів).
Зовсім поряд лежать інші свидовецькі озера: Апшинець на заході та Догяска (Геришаска) на південному заході. На південний схід здіймається гора Великий Котел заввишки близько 1771 метра. Любителям ботанічних рідкостей варто піднятися до скель Близниці: це чи не єдине місце в наших горах, де ще можна зустріти справжній едельвейс.
Внизу на мандрівників чекають колоритні закарпатські села Кваси, Ясіня та містечко Рахів з гуцульською культурою, традиційним вбранням і смачною місцевою кухнею. А на додачу радимо завернути до водоспаду Труфанець, чия крижана вода швидко повертає бадьорість.
Опорним пунктом для більшості маршрутів служить смт Ясіня. Туди можна доїхати потягом до Івано-Франківська з пересадкою на автобус, прямим потягом сполученням Київ — Рахів або ж потягом чи автобусом маршрутом Львів — Рахів.
Останній відрізок від Ясіні до Драгобрата долають лише повнопривідним транспортом. Такі автомобілі в цих краях не рідкість: домовитися про підйом нескладно з місцевими водіями або на базі відпочинку «Едельвейс». Вартість трансферу залежить від типу авто, кількості пасажирів і багажу, тож актуальну ціну краще уточнювати на місці перед виїздом.
Якщо мандруєте власним автомобілем, з Києва зручно триматися напрямку через Житомир, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ, Надвірну, Яремче і Яблуницю на Ясіню, а зі Львова коротший шлях проходить через Івано-Франківськ, Надвірну, Делятин, Яремче та Яблуницю.
Погода на Свидовці непостійна, тому навіть влітку готуйтеся до неї заздалегідь. Для одноденного виходу з Драгобрата вистачить легкого перекусу і зручного взуття, та якщо плануєте повноцінний багатоденний похід, беріть намет, спальник, трекінгове взуття, за бажанням палиці, достатньо їжі, посуд та ємності для води. Теплі речі влітку можуть і не знадобитися, а от дощовик обов’язковий. Окремо нагадуємо про пальник і запас газу: сухих дров біля озера знайти важко, тож на багаття краще не розраховувати.
Ворожеська не вибачає поспіху й винагороджує тих, хто прийшов до неї підготованим. Приходьте, поки озеро ще тут, і нехай гори будуть прихильними до вас.
Де розташоване озеро Ворожеська?
Воно лежить на висоті близько 1460 метрів на масиві Свидовець, у Рахівському районі Закарпатської області, у межах Карпатського біосферного заповідника. Координати для навігатора: 48.2761015, 24.1927294.
Як дістатися до озера Ворожеська?
Найпростіший шлях починається в селі Чорна Тиса: транспортом доїжджаєте до кінця села, а далі приблизно п’ять кілометрів пішки. Любителям тривалих переходів підійдуть багатоденні маршрути від Ясіні (через Драгобрат і Стіг) або від Квасів (через Близниці).
Звідки походить назва «Ворожеська»?
Назву подарували дві гірські легенди, обидві про загибель під час бурі: одна про двох пастухів, друга про двох братів, закоханих у дівчину Марічку. За переказом, мати загиблих синів дорікала озеру за його ворожість, відтоді воно й зветься Ворожеською.
Чому озеро Ворожеська може зникнути?
Водойму живить тала вода сніжника зі злежалого фірнового льоду. У найжаркіші роки цей сніжник стаює повністю, і на тлі глобального потепління озеро ризикує з часом пересохнути. Саме тому його радять побачити якомога раніше.
Чи можна рибалити на озері?
Ні. Через високогірне розташування й бідне живлення з фауни тут трапляються лише дрібні ракоподібні, риби в озері немає. Зате вода настільки прозора, що крізь неї добре видно дно.
Озеро дуже красиве, одне з найкращих у Карпатах. Але засмучує, скільки там людей і в якому стані дорога - багато пилу та багнюки. Хотілося б, щоб усі більше берегли природу і частіше ходили пішки.
Потрібно бути готовими до того, що весь шлях постійно обганятимуть гучні, пильні й смердючі машини та мотоцикли. Інших пішохідних стежок тут немає. Коли вже люди зрозуміють, що джипінг нищить гори?
Якщо заходити зі сторони Драгобрату та Близниці, спуску майже немає - там суцільне провалля вниз. Спуститися можна, але це дуже страшно і непросто, тож треба бути максимально обережним.
Закарпатська область
Апшинець, Закарпатська область