Неподалік підніжжя гори Будильниці (так за княжих часів називали Замкову гору або Княжу гору) разом із першими поселеннями наші предки звели з білого тесаного каменю і храм Господній. Зараз ми його знаємо як церкву Святого Миколая у Львові, один з перших храмів у місті. Літописці згадують її ще 1292 року, археологи вбачають у її фундаментах одну з найдавніших будівель поселення, споруджену за зразком візантійського зодчества. Хрестокупольний храм зі сходу завершувався апсидою (це півкруглі виступи у стіні, перекриті півкуполом, у християнських храмах апсиди були здебільшого звернені на схід).
Парафіяни пережили грізні часи татарського лихоліття у Львові, напади недоброзичливих сусідів, їм часто дошкуляли пожежі у Львові, пошесті, повені. Сліди укріплень того часу не збереглися, але з літопису, який дійшов до наших днів, відомо, що у дворі біля церкви була князівська скарбниця. Звідти у 1340-х роках нападники вже з іншої сторони на чолі з королем сусідньої держави взяли списи та мечі проти захисників Галицького князівства, зруйнували замок і вкрали дві золоті корони, прикрашений діамантами престол, коштовні хрести, князівський плащ та інші цінності.
Як пам’ятка архітектури Львова церква Святого Миколая цінна тим, що невідомий архітектор надав їй згідно з православним обрядом архітектурної форми грецького рівнораменного хреста. Цим вона нагадує православні храми у південних країнах. На жаль, у теперішньому стані церква Святого Миколая зберегла лише фрагменти стін первісної будівлі. З колишніх фресок і прикрас у інтер’єрі майже нічого не збереглося, але є тут реліквії, якими церква Святого Миколая славнозвісна.