Evgeny Plyuschevsky
Мальовничий, але досі не дуже зрозумілий з точки зору логіки маршрут. Дуже крутий набір висоти.
Взагалі немає людей, піднімалися у суботу.
Втомлені, але задоволені!
Updated:
April 16, 2026
Стримба належить до тих карпатських вершин, після яких хочеться знову повертатися в Ґорґани. Вона не має слави Говерли, не лежить у найбільш розкрученому масиві й не обіцяє легкого виходу за пів дня. Але саме в цьому і полягає її привабливість. Це велика, серйозна гора, до якої варто йти свідомо, з запасом часу та готовністю попрацювати заради краєвидів.
Для багатьох мандрівників це один із найвдаліших варіантів одноденного або дводенного походу на Закарпатті. Особливо тоді, коли популярніші напрямки вже пройдені, а хочеться побачити щось менш людне, але не менш красиве. Найзручніше виходити сюди з Колочави. Саме це село найчастіше обирають як точку старту і місце, де зручно зупинитися до або після підйому.
Вершина лежить у Привододільних Ґорґанах, у межах Закарпаття, між Міжгірщиною та Тячівщиною. Її висота становить 1719 метрів, і саме тут розташована найвища точка Національного природного парку «Синевир». Із західного боку схили спускаються до долини Тереблі, де лежать Колочава, Горб і Негровець. Саме ці села найчастіше слугують відправними точками для походу.
У місцевих описах цю вершину інколи називають «останньою з Ґорґан». Це доволі влучне означення, адже вона стоїть ніби на межі різних карпатських ландшафтів. Тут ще добре відчуваються характерні риси Ґорґан, кам’яні ґреґоти, цекоти, вітер і суворі відкриті ділянки, але біля підніжжя вже з’являються букові ліси та полонини, які більше асоціюються з Боржавою.
Ця гора запам’ятовується не лише висотою. Верх має кам’янистий характер, місцями вкритий білоусом звичайним, а схили переходять від букового лісу до смереки, сосни, ялівцю й високогірної рослинності. Тут ростуть чорниця, волошка карпатська, арніка гірська та інші рослини, частина з яких занесена до Червоної книги України.
Буковий пояс закінчується приблизно на висоті 1350 метрів, а далі рельєф стає відкритішим. Більшає кам’яних виходів, вітру й того відчуття справжньої гірської дороги, заради якого сюди і йдуть. На вершині стоїть великий хрест, встановлений 23 серпня 2008 року, і він давно став одним із найвпізнаваніших орієнтирів.
Перед початком останнього підйому розташоване невелике високогірне озеро. З роками воно поступово заболочується, але й досі залишається добре знаною точкою на стежці. Поряд є розлога галявина, де за потреби можна поставити намет, тому це місце підходить і для короткого перепочинку, і для ночівлі. Саме такі деталі додають підйому не лише красивих краєвидів, а й відчуття справжньої гірської мандрівки.
Найзручніше починати вихід не з центральної зупинки в Колочаві, а трохи далі по селу. Якщо ви їдете власним авто, варто проїхати вулицею Дружби до району відділення Укрпошти й залишити машину там. Місць для паркування небагато, але за бажанням знайти їх можна. Саме звідси, якщо звернути ліворуч на вулицю Кожедуба, починається синє маркування. Орієнтовні координати старту: 48.4175689N, 23.7483186E.
Від цієї точки до вершини приблизно 7,3 км в один бік. Непідготовленому мандрівнику варто закладати на підйом близько 5 годин, оскільки набір висоти тут постійний. Якщо рахувати шлях туди й назад саме від цього місця, загальна довжина виходить близько 14,5–15 км. Цифра 18 км зазвичай з’являється тоді, коли до пішої частини додають ще дорогу від центру села до початку маркованої стежки.
Початок проходить через Колочаву, а далі стежка доволі швидко набирає висоту. На старті краще не поспішати, бо підйом одразу відчутний, хоча саме завдяки цьому весь шлях до вершини виходить відносно коротким. У нижній частині вас супроводжує буковий ліс, далі поступово з’являється смерека, а вище схил стає відкритішим і види навколо починають ширшати.
Перед самою верхівкою стежка виходить у сідловину, де лежить невелике озерце, добре знайоме тим, хто вже бував тут раніше. Воно не пересихає, хоча часто заболочується, але це зовсім не заважає зробити кілька вдалих фото. Від озера до хреста залишається ще кілька сотень метрів постійного набору висоти, які зазвичай долають за 15–30 хвилин.
На вершині відкриваються широкі краєвиди на долину Тереблі, сусідні хребти та інші карпатські масиви. Для тих, хто хоче зробити одноденний вихід із Колочави без складної логістики, це один із найвдаліших варіантів у цьому районі.
Основні параметри цього підйому:
Для тих, хто не хоче повертатися тією самою стежкою, цікавішим буде кільцевий вихід через Стремінос і перевал Присліп. Він довший за основний, зате дозволяє побачити більше рельєфу, пройти іншим гребенем і зробити день у горах різноманітнішим.
Стартувати можна з тієї самої точки біля Укрпошти. Початковий відрізок збігається з основним підйомом, тому орієнтиром спочатку служить синє маркування. Водночас за кілька сотень метрів є ще один варіант виходу, зелений. Його початок розташований орієнтовно в точці 48.4112892N, 23.7692208E. Ця стежка проходить через пасовища і загалом є дещо пологішою, але після дощів може сильно заболочуватися. Біля її початку також інколи залишають авто, і для частини мандрівників це зручніше, особливо якщо хочеться менше ходити в межах самого села.
Після виходу на верх маршрут не повертає назад, а продовжується через сідловину в напрямку Стреміносу, а далі спускається до перевалу Присліп. Звідти вже доводиться повертатися ґрунтовою дорогою в Колочаву. Важливий момент: сама вершина Стреміносу вкрита жерепом, тому лізти прямо на неї незручно й доволі ризиковано. Цю ділянку зазвичай проходять траверсом.
Цей варіант добре підійде тим, хто хоче зробити повноцінний кільцевий похід на весь день. Після вершини прогулянка не втрачає інтересу: попереду ще новий ракурс на Стримбу, перевал Присліп, де свого часу проводили фестивалі, і ще багато гарних точок для фото. Водночас після верху навігація стає важливішою, тому офлайн-мапи або заздалегідь завантажений трек тут дуже бажані.
Якщо користуєтеся послугами трансферу, є ще одна корисна деталь: деякі перевізники можуть забрати вас просто з перевалу Присліп. До нього можна доїхати підготовленим автомобілем, тому цей варіант іноді обирають ті, хто не хоче замикати повне кільце пішки.
Основні параметри кільцевого варіанту:
Є і довший варіант для тих, хто любить справжні переходи, а не просто сходження на вершину. Такий шлях веде через Сухар, Явору, Горб, Негровець, Велику Гропу, Ясеновець і Чертіж аж до села Синевир. Це вже не класичний одноденний вихід, а серйозний гірський перехід, до якого потрібно ставитися відповідно.
Якщо мета - спокійно піднятися і повернутися в Колочаву, краще обрати один із двох попередніх варіантів. А якщо хочеться довшої мандрівки Карпатами, такий напрямок може бути дуже цікавим.
Основні параметри переходу:
Саме за панорами цю гору так люблять ті, хто вже бував тут хоча б раз. У гарну погоду звідси добре проглядаються не лише найближчі хребти, а й значно дальші масиви. Можна побачити частину Привододільних Ґорґан, хребет Пішконя, полонину Красну, Свидовець, Боржаву, а за сприятливих умов і Чорногірські вершини - Петрос, Говерлу, Костричу, Кукул.
Після виходу на самий верх втома відчувається зовсім інакше. Коли бачиш, наскільки далеко тягнуться гори, увесь шлях раптом сприймається вже не як зусилля, а як природна ціна за один із найкращих краєвидів у цьому районі.
Окрім самої вершини, тут варто придивлятися і до менших деталей. На схилах добре видно зміну рослинності, місцями трапляються кам’яні виходи, ґорґанські ґреґоти й цекоти, невеликі заболочені ділянки та поодинокі криві смереки, які особливо виразно виглядають на висоті. Іноді згадують також оленів, тритона карпатського та інші типові для цієї зони види. Це не означає, що все це обов’язково трапиться вам дорогою, але саме такі дрібниці й роблять підйом цікавішим за звичайну прогулянку полонинами.
Найприємніший час для виходу - пізня весна, літо і рання осінь. Улітку довший світловий день дає більше спокою на стежці, а восени верх особливо красивий через чистіші обриси гір, сухіші трави й зміну кольору на нижніх схилах. У жовтні цей район може бути особливо мальовничим, хоча тут уже багато залежить від погоди.
Навесні варто враховувати, що мокра стежка, калюжі й залишки снігу вище можуть зробити вихід повільнішим. Узимку цей напрямок вимагає зовсім іншого рівня підготовки, тому в цій статті його не розглядаємо як базовий варіант.
Навіть якщо йдеться про одноденний вихід, до цієї гори варто ставитися серйозно. Обов’язково потрібні зручні трекінгові черевики або кросівки з добрим протектором, дощовик чи легка мембранна куртка, запас води, перекус, заряджений телефон з офлайн-мапою і тепліша кофта навіть улітку. На верхніх відкритих ділянках буває дуже вітряно, а погода змінюється швидше, ніж у самому селі.
Для довшого кільцевого або перехідного варіанту варто додати павербанк, аптечку і хороший запас часу без надмірного оптимізму. З практичних додатків найзручніше мати Mapy.com із заздалегідь завантаженою картою Закарпаття.
Найкраще поєднувати підйом зі знайомством із Колочавою. Після гір тут є що подивитися: скансен «Старе село», колочавська вузькоколійка, «Лінія Арпада», «Чеська школа», «Радянська школа», церква Святого Духа і пам’ятки села. Саме тому це село так зручно обирати для старту: один день можна провести в горах, а інший присвятити музеям і самій Колочаві.
Окремо варто згадати школу вівчарства на схилах, пов’язану з місцевою вівчарською традицією. А якщо після сходження хочеться продовжити подорож природними локаціями, можна планувати виїзд у бік Синевиру, центру реабілітації бурих ведмедів або інших точок НПП «Синевир».
Найзручніше починати похід саме з Колочави. Громадським транспортом сюди можна доїхати автобусом з Ужгорода або Міжгір’я. Якщо ж добираєтеся потягом з Києва, Львова, Ужгорода чи інших міст, найпрактичніше вийти у Воловці, а далі вже пересісти на автобус або взяти таксі до села.
Автомобілем найчастіше їдуть трасою Київ - Львів - Чоп до Нижніх Воріт, а далі прямують через Воловець і Міжгір’я. Ще один поширений варіант - дорога через Долину. Конкретний шлях краще обирати залежно від точки виїзду і стану покриття.
Це не просто ще одна вершина в списку закарпатських походів. Вона добре підійде тим, хто хоче справжнього гірського дня без надмірної туристичної суєти, готовий до серйозного набору висоти і хоче наприкінці побачити одну з найгарніших панорам у цьому районі. Тут немає відчуття легкої прогулянки, зате є відчуття повноцінного походу, який запам’ятовується надовго.
Мальовничий, але досі не дуже зрозумілий з точки зору логіки маршрут. Дуже крутий набір висоти.
Взагалі немає людей, піднімалися у суботу.
Втомлені, але задоволені!
Вражаюча видами вершина гори Стримба (1719 м.).
Дуже раджу піднятися, і пройти її 2-ма маршрутами: синім та зеленим, більша частина маршруту складна через крутий підйом, але воно того варте!
А також розрахуйте час, щоб встигнути дійти до сусідньої гори Стреминіс.
Гарний одноденний маршрут на Стримбу з Колочави. Насправді досить важкий. Стрімкий підйом і, відповідно, стрімкий спуск. Але краєвиди дуже гарні. Біля самої вершини є джерело. Маршрут маркований, є стежка. За день находили приблизно 15 км.
