Чорна кам'яниця розташована на площі Ринок, 4, за кілька кроків від ратуші. Її темний фасад, викладений гранчастим каменем, легко впізнати серед сусідніх будинків. Це одна з найвідоміших пам'яток пізнього ренесансу у Львові, а всередині працює Музей історії Львова.
За понад чотириста років будинок змінив кількох власників і кілька назв. Розповідаємо, чому він чорний, хто його будував, які скульптури шукати на фасаді і що подивитися в музеї.
Історія будівництва
Перший будинок на цій ділянці з'явився ще в XV столітті. Його називали Київською кам'яницею на честь власника, Андрія з Києва. У підвалі досі зберігся камінь із ледь помітною датою «1452».
Коли саме звели нинішню кам'яницю, джерела пишуть по-різному. Найчастіше називають 1588 і 1589 роки: будинок зводили для італійського купця Томмазо ді Альберті з острова Хіос, але той помер 1589 року, не дочекавшись кінця робіт. Ім'я будівничого в документах не збереглося, тож авторами вважають італійських майстрів Петра Барбона й Павла Римлянина. Львівський історичний музей, якому належить будинок, називає іншу дату: 1577 рік і зодчого Петра Красовського. За версією музею, Барбон лише добудовував кам'яницю.
Спершу будинок мав два поверхи. Третій, з іншими за розміром вікнами, добудувала аптекарська родина Лоренцовичів. Згодом Мартин Анчевський, який тоді володів будинком, перебудував кам'яницю: роботи тривали з 1675 по 1677 рік, і тоді фасад отримав скульптури та різьблений аттик. На зворотному боці аттика викарбувані цей рік і підпис «зробив Градовський»: так залишив по собі слід будівничий Мартин Градовський.
Наступна велика перебудова припала на 1884 рік, її оплатив власник Каєтан Нікорович. Над третім поверхом, під старим аттиком, з'явився четвертий, а двосхилий дах замінили пласким. У 1911 році реставрацію замовив Еміль Роїнський, адвокат, якому будинок належав останнім. Роботами керував Едмунд Жихович: з фасаду зняли пізній тиньк і гіпс, і з-під них знову з'явився різьблений декор.
Чому кам'яниця чорна
Чорною цю кам'яницю почали називати лише в XIX столітті. Спочатку фасад був світлим, а потемнів із часом. Чому саме, пояснюють по-різному:
- найпоширеніша версія: камінь століттями покривали свинцевими білилами як ґрунтом під розпис, а свинець від повітря й світла окислився і почорнів;
- за іншою версією, камінь укрили міський пил і кіптява, зокрема дим із печей;
- а львів'яни найбільше люблять легенду, ніби фасад навмисно натирали зеленою шкіркою горіхів.
Реставратори з'ясували, що камені фасаду мали різні відтінки, від кольору слонової кістки до чорного. На скульптурах знайшли сліди червоної й брунатної фарби з позолотою. Кілька таких світлих і кольорових ділянок реставратори свідомо залишили відкритими, тож на фасаді можна побачити, яким був будинок раніше.
Фасад і скульптури
Фасад має три вікна завширшки, і розташовані вони несиметрично. Стіну повністю вкриває руст, який називають діамантовим: камені обтесані у формі невеликих пірамід, тому фасад здається гранчастим. Вікна та вхід обрамлені різьбленою виноградною лозою, а нагорі будинок завершує аттик з обелісками, волютами та невеликими стовпчиками.
Скульптури, які варто знайти на фасаді:
- над головним входом Богородиця з Дитям;
- над середнім вікном святий Мартин верхи: він відтинає мечем частину плаща для жебрака. Це небесний покровитель господаря будинку, Мартина Анчевського;
- праворуч над вікном святий Станіслав Костка;
- по боках фасаду, на пілястрах, святий Ян з Дуклі (ліворуч) і святий Лука, якого шанують медики (праворуч).
Святий Мартин Турський за переказом був римським воїном, який поділився плащем із бідняком, а згодом охрестився і став єпископом. Від латинського слова, яким називали такий плащ, походить і слово «капелан».
Над входом, на центральному камені арки, вирізьблено знак Анчевського: лев із мечем на фортечній стіні. Довкола напівстертий напис з іменем і титулами власника: королівський секретар, лікар із вченим ступенем і член міської ради. Біля входу збереглася невелика кам'яна лавка для сторожа.
Власники: аптека і «докторський» будинок
У 1596 році кам'яниця перейшла до Яна Лоренцовича, міщанина й аптекаря. Він облаштував тут аптеку, одну з найстаріших у місті, і за ним будинок отримав назву кам'яниця Лоренцовича. Його онука Регіна стала дружиною медика Мартина Анчевського, і з 1645 року будинок належав йому. Анчевський мав ступінь доктора медицини, засідав у міській раді Львова і служив у короля Яна III Собеського секретарем, тому кам'яницю прозвали Докторською, або Анчевською.
З 1760 року будинком володіла вірменська родина Нікоровичів. У 1926 році місто викупило будинок у Роїнського, щоб відкрити тут музей.
Музей історії Львова
Спершу будинок пристосували під музей за проєктом Вавжинця Дайчака, а восени 1929 року, 22 вересня, тут прийняв перших відвідувачів міський історичний музей. Нині будинок займає Музей історії Львова, один із відділів Львівського історичного музею.
З 2016 по 2019 рік кам'яницю реставрували за кошти музею та грант від посольства США на охорону пам'яток, загалом 275 тисяч доларів. Відвідувачів сюди знову пустили наприкінці 2019 року.
На першому поверсі та в подвір'ї тепер розташований лапідарій: близько 50 різьблених кам'яних фрагментів зі старих, переважно втрачених львівських будівель. Серед них частини Кампіанівської вежі старої ратуші та скульптурна група «Глорія-Фама», робота Франциска Оленського, який навчався в Пінзеля.
Вище, на трьох поверхах, з осені 2020 року працює експозиція про історію міста: дев'ять тематичних залів. Серед експонатів моделі княжого Львова XIII та XIV століть і ренесансної ратуші, печатки магістрату й символічні ключі від Львова, а також живописна панорама міста другої половини XVIII століття. В інтер'єрах збереглися мармурові портали з тонкою різьбою та старі дерев'яні стелі, де сволоки прикрашені різьбою.
Після початку повномасштабного вторгнення, у липні 2022 року, фасад закрили захисною конструкцією від уламків, а на банері надрукували фото кам'яниці.
Як відвідати музей
Музей відкритий щодня від 10:00 до 17:30, квитки продають до 17:00. Скільки коштує вхід:
- сімейний квиток на двох дорослих і до трьох дітей, молодших за 14 років, коштує 220 грн;
- звичайний квиток для дорослого 100 грн;
- для пільговиків удвічі дешевше, 50 грн.
Екскурсія коштує 100 грн з людини, пільговикам удвічі дешевше. Фасад звернений на захід, тож у другій половині дня його освітлює сонце, і різьблення та скульптури видно найкраще.
Чому це цікаво
У Чорній кам'яниці львівський ренесанс можна побачити і зовні, і зсередини. Спершу роздивіться на фасаді святого Мартина з плащем, Богородицю над входом і лева на гербі Анчевського. Потім зайдіть у лапідарій, де зібрані уламки вежі старої ренесансної ратуші. А ще пошукайте на фасаді світлі камені, які реставратори залишили відкритими: так видно, яким був будинок, поки не почорнів.
Що поруч
Відстані вказані по прямій. Інші цікаві місця Львова зібрані на сторінці міста.
Поширені запитання
Чому Чорна кам'яниця чорна?
Спочатку фасад був світлим і потемнів із часом. Найпоширеніша версія: свинцеві білила, якими покривали камінь під розпис, окислилися й почорніли. За іншою версією, камінь укрили пил і кіптява.
У якому стилі збудована Чорна кам'яниця?
Це пам'ятка пізнього ренесансу. Найпомітніші риси стилю: діамантовий руст на фасаді, різьблений аттик з обелісками та обрамлення вікон із виноградною лозою.
Коли збудували Чорну кам'яницю?
Найчастіше називають 1588 і 1589 роки. Львівський історичний музей датує будинок 1577 роком. Скульптури й аттик з'явилися пізніше, у 1677 році, а четвертий поверх добудували 1884 року.
Що всередині Чорної кам'яниці?
Музей історії Львова: лапідарій із кам'яними фрагментами старих будівель на першому поверсі та експозиція про історію міста в дев'яти залах на трьох поверхах вище.
Скільки коштує вхід і коли працює музей?
Дорослий квиток коштує 100 грн. Пільговикам вхід обійдеться в 50 грн, а сім'ї з дітьми можуть узяти квиток за 220 грн. Музей працює щодня з десятої ранку до 17:30, квитки продають до 17:00.