Ходили на гору Кукул через полонину Борсучина, а назад спускались через полонину Кичера. Майте на увазі, що якщо будете йти через полонину Борсучина, то дорога дуже розʼїжджена. Пиляють ліс і джипами все розʼїжджають. Така ж приблизно дорога і назад, як йти через полонину Кичера (синім маршрутом). Якщо йти через Борсучину, то не орієнтуєтесь на стрілку на початку, що каже «6 км до полонини» і показує, що мітки маршрута жовті. Насправді мітки маршрута зелені, на зворотньому шляху мітки сині(через полонину Кичера). Краще просто йти і орієнтуватися на дорогу для джипів. Дуже шкода, що катаються і немає як людям пройти, хоча і на вході пишуть - «проїзд заборонено». Але всеодно знаходять шляхи і їдуть. Сама гора не важка для сходження, по дорозі можна знайти багато грибів і брусниці. Людей достатньо. Ми за кілометр до вершини зустріли людей з 10, які відпочивали перед підняттям на вершину. З вершини майже нічого не видно, бо вся вершина заросла ялинками. Але трошки нижче відкривається дуже гарний краєвид на Карпатський біосферний заповідник. Якщо йти через полонину Кичера, то можна натрапити на поле із ожиною. Але сам спуск трохи крутий, тому рекомендую знайти, або брати із собою палки.