Промприлад.Реновація

Завод, який вирішили не зносити

На вулиці Української Перемоги, 23, за півтора кілометра на південь від центру, стоїть комплекс цегляних заводських корпусів. Ззовні це впізнаваний радянський завод: довгі цехи, великі вікна, скляні блоки в стінах. Всередині працюють коворкінг, дворівневий фудмаркет, книгарня, галерея, офіси й конференц-зали. Це «Промприлад.Реновація», проєкт, який перетворив приладобудівне підприємство на публічну платформу, не знісши жодного корпусу.

Проєкт заведено називати флагманом української ревіталізації, і на нього їздять дивитися делегації з інших міст. Про себе він розповідає сам, докладно й охоче, тож нижче ми переказуємо те, що повідомляє команда й що писали медіа, щоразу позначаючи джерело цифри.

Адреса, яка існує у двох варіантах

Google і більшість каталогів досі ведуть Промприлад за адресою «вулиця Академіка Сахарова, 23» або «23Ж». Наш запис виправлено на вулицю Української Перемоги, 23, і ось звідки взялася розбіжність.

13 квітня 2022 року на позачерговій сесії міськради депутати перейменували 25 вулиць, названих на честь російських письменників, композиторів, політиків і науковців. Вулиця Сахарова була серед них: новою назвою обрали вулицю Української Перемоги, аргументуючи тим, що на ній розташовані СБУ й поліція. Рішення викликало критику, бо Андрій Сахаров був дисидентом і правозахисником, і 3 травня того ж року сесія його переграла. Вулицю розділили: відрізок від Бандери до Коновальця лишився вулицею Академіка Сахарова, а відрізок від Коновальця до Чорновола став вулицею Української Перемоги.

Промприлад стоїть на другому відрізку. Тобто обидві назви в місті існують і сьогодні, це просто різні шматки колишньої однієї вулиці. Якщо навігатор веде на «Сахарова, 23», він приведе туди, куди треба.

Що це був за завод

Історія підприємства старша, ніж її зазвичай подають. Вікіпедія й частина медіа ведуть відлік Промприладу від 1940 року. Власна історична довідка заводу заглиблюється до початку XX століття й називає три окремі станиславівські підприємства, з яких він зрештою склався.

Перше, «Край», заснував 1905 року Юзеф Лоренц; згодом власником став Ріхард Яворський. Там робили вуличні ліхтарі, млинарські приводи й гальмівні колодки для залізниці, а працювало від 19 до 28 робітників. Друге, фабрика Вацлава Майора 1914 року, робила й ремонтувала механічні ваги. Третє, «Фама» 1920 року, лило чавун і бронзу.

Після 1939 року їх націоналізували, а до 1956-го звели в Станіславський машинобудівний завод, який спершу робив водяні насоси для колгоспів. Тіснота в центрі міста не давала розгорнути важке виробництво, і в жовтні 1959-го підприємство перейменували на «Станіславприлад» і розвернули на лічильники газу; ранні моделі на кшталт РС-100 робили з опертям на досвід київського приладобудівного заводу. У 1982-му завод став «Геофізприладом» і додав манометри та глибинні прилади для нафтогазової галузі, електронні системи керування, а поруч із ними ширвжиток. Саме в 1980-х тут випускали парасольки, відомі, за описом Ukrainer, по всьому Союзу. Після 1994 року підприємство приватизували; воно існує далі як акціонерне товариство й далі випускає газовимірювальну техніку.

Як почалася реновація

На початку 1990-х завод увійшов у затяжну кризу. Виробництво стискалося, частину території поступово віддавали під житлову забудову, корпуси стояли напівпорожні.

З 2016 року одну частину майданчика розвивала будівельна компанія «Спілка Забудівників», а з 2017-го на іншій частині стартувала реновація. Ініціатором проєкту називають Юрія Філюка, підприємця, який повернувся до Івано-Франківська з Києва. До Промприладу за ним були ресторанна група «23 Ресторани», Urban Space 100, перший в Україні соціальний ресторан, і платформа «Тепле Місто». Промприлад виріс із цієї лінії логічно: не окремий заклад, а майданчик, на якому мали зійтися бізнес, освіта, урбаністика й сучасне мистецтво.

Реалізує проєкт консорціум: платформа «Тепле Місто», ГО «Інша Освіта», німецька мережа MitOst, міжнародна організація PACT і Львівська бізнес-школа УКУ. У лютому 2019 року команда викупила 82% акцій заводу, тобто отримала контроль над майданчиком, а не орендні права на нього. Пілотна черга, за даними Ukrainer, це 1800 квадратних метрів, 1,3 мільйона доларів і 16 співорендарів; інші публікації називають 1700 метрів, тож точну цифру ми не фіксуємо.

Модель: як за це платять

Найцікавіше в Промприладі не цегла, а спосіб фінансування. Проєкт побудований на імпакт-інвестуванні: інвестор вкладає гроші одночасно в соціальний ефект для регіону й у власний прибуток, який має повертатися дивідендами. Так це формулює сама команда, і саме ця конструкція зробила проєкт відомим за межами області.

Вхідний поріг починався від 50 тисяч гривень, тож інвестором могла стати приватна людина, а не тільки фонд. До листопада 2020 року, за даними Ukrainer, більш ніж 500 інвесторів внесли 5,5 мільйона доларів, ще понад 780 тисяч прийшло грантами. Пізніші публікації говорять про понад 15 мільйонів доларів залучених інвестицій. Найсвіжіші цифри дає сама компанія на своїй інвесторській сторінці, і вони датовані початком 2025 року: 23,9 мільйона доларів залучених інвестицій, з них 12 мільйонів уже під час повномасштабної війни, 1 847 інвесторів із 39 країн, 19 413 відреставрованих квадратних метрів і 75 бізнесів-резидентів. Розбіжність між публікаціями пояснюється просто: кожна цифра заморожена на даті свого виходу, а англійська версія сайту проєкту досі показує стан на травень 2021 року — 5 мільйонів доларів і 6 200 метрів. Тобто це не суперечка джерел, а різні роки. Один із відвідувачів у відгуку називає «понад 10 мільйонів доларів, залучених силами громадської організації». Розбіжність тут не про суперечку, а про різні роки.

Підтримку декларували донори зі Швеції й Канади, Швейцарське агентство розвитку, British Council і німецькі агенції розвитку. Плани на сайті проєкту розписані чергами: корпуси від A до F, п'ята черга позначена як 2022–2024 роки. Кінцева візія, про яку писав Ukrainer, це комплекс на 36 тисяч квадратних метрів.

Оцінювати, наскільки модель окупилася для інвесторів, ми не беремося: публічної звітності про виплачені дивіденди в загальному доступі немає.

Війна

Після 24 лютого 2022 року платформа переключилася на релокацію. Разом із партнерами тут запустили Save Business Now, центр підтримки компаній, які перевозили бізнес до Івано-Франківська й області. За даними проєкту, надійшло понад 100 запитів на релокацію, роботу відновили 47 компаній, 12 з них осіли просто на Промприладі. Паралельно команда заснувала ГО Save Ukraine Now для допомоги військовим.

Пізніше на майданчику відкрився простір «Хартія-Хаб». Івано-Франківськ загалом став одним із головних тилових міст, і Промприлад опинився серед точок, де переїзд бізнесів осідав фізично.

Що там зараз

Резидентів, за станом на листопад 2023 року, 26 організацій і компаній; у 2020-му їх було 25. Склад строкатий: галерея сучасного мистецтва, урбаністичне бюро «Металаб», освітні ініціативи, R&D-центр, крафтова броварня, ІТ-компанії, відділення банку, шкіряна майстерня. Поруч із орендарями на майданчику є коворкінг, спортзал, танцювальна студія, фотостудія, читальня, подієві простори, двір і тераса.

Два публічні магніти помітніші за решту. Перший, Foodoteka. Фудмаркет відкрився 11 листопада 2023 року й подавався як перший на заході України. Це дворівневий простір; розмір у джерелах подають по-різному, від 3055 до 3500 квадратних метрів. На першому рівні зібрали 15 ресторанних концепцій із різних міст: кав'ярня, пекарня, бургерна, чебуречна, піцерія, раменна, м'ясний прилавок, хот-доги, бар, ізраїльська й японська кухні. На другому планували фудхаб із кулінарною й пекарською школами, фудлабом і R&D-кухнею. Архітектурну концепцію робило бюро Forma.

Другий магніт, книгарня «Сенс», відкрита 14 лютого 2025 року. Це перша крамниця мережі за межами Києва, близько 375 квадратних метрів. Інтер'єр свідомо лишили заводським: ті самі старі скляні блоки в стінах, великі вікна, полиці з фанери замість ДСП.

За відгуками, будівництво на майданчику триває й далі: відвідувачі описують недороблені сходи, завішані плівкою простори й запах фарби по дорозі до коворкінгу. Для когось це мінус, для когось окрема принада.

Чому це цікаво

Конкретно відвідувач отримує тут три речі. Перша, їжа: 15 концепцій під одним дахом, найгустіший гастрономічний майданчик міста, куди має сенс приїхати просто пообідати, без жодного інтересу до урбаністики. Друга, висота: третій поверх і покрівельна тераса, за інформацією проєкту, відкриті для відвідування щодня, тобто вид на місто тут не треба ні в кого випрошувати й ні за що доплачувати. Третя, фактура: цегла, скляні блоки, заводські прольоти й нові конструкції поруч, зшиті в один простір. Для зйомки промислової архітектури це найкращий матеріал у місті, і він прямо протилежний тому бароко, по яке сюди зазвичай їдуть.

Додається розклад. Тут проходять конференції, концерти, лекції та ярмарки, і саме подія робить різницю між пустуватим буднім днем і повним двором.

Тепер про межі. Це не музей і не атракція. Більшість площ займають орендовані офіси, куди сторонньому нема навіщо заходити. Публічна частина складається з фудмаркету, книгарні, галереї, двору, тераси й того, що відкривають під конкретну подію. Якщо приїхати о десятій ранку в понеділок без плану, ви побачите робочий бізнес-центр у старому заводі.

Проєкт часто наводять як приклад того, як Івано-Франківськ розпорядився радянською промисловою спадщиною: не зніс і не законсервував, а лишив працювати під іншу задачу.

Як знайти і що врахувати

Промприлад стоїть приблизно за півтора кілометра на південь від площі Ринок; пішки це близько двадцяти хвилин, є міський транспорт і таксі. Орієнтир: вулиця Української Перемоги, 23. У навігаторі адреса може лишатися як «Сахарова, 23» або «23Ж», і це та сама точка.

Комплекс, за інформацією проєкту, працює щодня з 9:00 до 22:00, а третій поверх і тераса відкриті для відвідувачів щодня. Заклади всередині мають власні графіки, здебільшого з 8:00–10:00 і до 22:00. Оскільки будівництво триває чергами, доступ до окремих корпусів час від часу закривають.

Вхід на майданчик вільний: платними лишаються тільки квитки на конкретні події та, зрозуміло, їжа й книжки. Двір і тераса працюють як звичайний публічний простір, і сидіти там можна без покупок.

Місто живе в режимі повітряних тривог. Сигнал тут означає паузу й переміщення в укриття, а не скасований день, але вечірню програму варто планувати із запасом часу.